Твій Голос Вирішує Все

I

Настав час тяжкий, щоб не бути сірою масою.
Світ робить усе, щоб тебе вразити.
І тільки ти вирішуєш, бо життя,
Варте щоб у ньому було волі почуття.
Немає меж для пізнання самого себе,
Також немає краю синьому небу.
І все що треба щоб залишити в історії ім’я,
Це твоє право голосу твоя течія.

Вихід на приспів

I. Мене пробудить крізь туман.
II. Щось нове та свіже в душі я відчуваю,
Я маю право вибору і я обираю.
I. Реальність те, що я тепер не сам.
II. Я знаю, що єдина моя Батьківщина,
Я маю право голосу і в ньому є сила.

Приспів

Голос твій тепер вирішує все,
Хай вітер свободи нас понесе.
Твоє життя тепер і всі твої мрії,
А також твій голос потрібен країні.

II

Твоя кар’єра і прагнення бути незалежним,
Це реальність, яка не має межі.
Твій відпочинок має залишати добрі спогади,
А вчинки твої залишати користь.
Досить вже бавитись в дитячі забавки,
Настав час для тебе робити ставки.
Бо ти є людина і ти маєш знати,
Що право твого голосу розбиває грати.

Вихід на приспів

Приспів

Закінчення

Твій голос вирішує, твій голос вирішує все,
Твій голос вирішує, твій голос тепер вирішує все.

Приспів

Вихід на приспів

Похожие новости.

Old Fashioned Love

Got that old fashioned love in my heart and there it will always remain Like an ivy clinging vine clinging closer all the time Through these years and these tears just the

Дитинство

Моє дитинство, ти куди біжиш? Моє дитинство, ти куди спішиш? Ти почекай, спини швидкий свій біг, Щоб я награтись ще з тобою зміг. А я би так, а я би так хотів Ганяти знову

Закружилась

Муз: Натан Сл. Д.Тамбовский Паутинкой за края, зацепилась осень желтая. Золотая грусть моя, закружилась осень желтая. Провожая птиц на юг, солнце выйдет на последний круг. Белый лист календаря, обрывает осень желтая. Закружилась, золотым огнем светилась, Закружилась,

I Don’t Know Why, But I Do

Why do I wanna miss my train, stay in bed so late every single day Why do I feel my heart skip a beat, when ever your next to me tell

Спасибо

Месяц в небе плыл, землю серебрил, Звезды сонные сторожил. Ветер ворожил, пепел ворошил, Память в прошлое уносил. Вспоминалось, что жил, время торопил, Сразу двум богам не служил. Страх развеял в прах на семи холмах Верил и грешил