Забудь

Що говорила тобі,
Що прочитала в очах,
Що залишилось коли
Між нами ніби зупинився час.
Немовби тільки для двох
У серці ділений стук...
Щось поміж нами було
Та прошу я одне тебе: "Забудь!"

Коли закінчиться дощ
Ми інші станемо знов
І ти не зможеш собі сказати
Це було чи не було...
Щось поміж слів і думок
У теплім дотику рук,
Коли від неба за крок...
Але скажу сама тобі: "Забудь!"

Давай не знайдемо слів -
Так буде легше обом,
Щоб не повірити в те,
Бо все і так здаватиметься сном...
Та тільки серця мого
Частина лишиться тут.
Ти не помітиш цього,
Бо я сама скажу тобі: "Забудь!"

Але я знаю колись одна,
Серед дощу чи біля вікна
Буду чекати, бо знаю -
Це моя вина...
Я не боюся, що серця стук
Тобі розкаже, що я не йшла -
Я залишилась, була я тут і не забула,
Коли сказала тобі: "Забудь!"

Похожие новости.

Yellow burning thing, it's a dirty sin I know I'm on the pavement of my own mind it's silly Silly as the weather in June, March or December Silly as a man can be,

стихи И.Бродского Потому что искусство поэзии требует слов, я - один из глухих, облысевших, угрюмых послов второсортной державы, связавшейся с этой,- не желая насиловать собственный мозг, сам себе подавая одежду, спускаюсь в киоск за вечерней газетой. Ветер

Безглуздо пульсує буття У виснажених артеріях З каналізаційних систем Розхлюпуються бактерії Вічності голий кістяк Обгризений пацюками Дороги невпізнаний труп На карті, розмитій дощами Приспів: Синтетичних істин кубло Розвертається злою безоднею Підступно гніздяться на дні Маніакальні світогляди Біль накопичує силу В роздробленому суглобі Чорні провалля облич Хапають

Тіні... Переплітають мої ноги Тіні... Від них тікаю по дорозі Тіні... І в світлі дня, і в темні ночі Я більше вас не хочу Тіні... Мене вбивають серед ночі Тіні... Вони вповзають в мої очі Тіні... Мене прислідують повсюди Мене без них не

Ці люди - більшеніж Ці майси - більшеніж Ці сторі - більшеніж Маєш розум - словом ріж І Кома буде - не буде коми Не так, щоби у ясна, але знайомі Ми перетиналися - десь, якось Але так,