Забудь

Що говорила тобі,
Що прочитала в очах,
Що залишилось коли
Між нами ніби зупинився час.
Немовби тільки для двох
У серці ділений стук...
Щось поміж нами було
Та прошу я одне тебе: "Забудь!"

Коли закінчиться дощ
Ми інші станемо знов
І ти не зможеш собі сказати
Це було чи не було...
Щось поміж слів і думок
У теплім дотику рук,
Коли від неба за крок...
Але скажу сама тобі: "Забудь!"

Давай не знайдемо слів -
Так буде легше обом,
Щоб не повірити в те,
Бо все і так здаватиметься сном...
Та тільки серця мого
Частина лишиться тут.
Ти не помітиш цього,
Бо я сама скажу тобі: "Забудь!"

Але я знаю колись одна,
Серед дощу чи біля вікна
Буду чекати, бо знаю -
Це моя вина...
Я не боюся, що серця стук
Тобі розкаже, що я не йшла -
Я залишилась, була я тут і не забула,
Коли сказала тобі: "Забудь!"

Похожие новости.

Ветер случайных удач на перепутье затих. Думал я, что навсегда смолк мой ликующий стих. Вечным казалось мгновение, что повисло в слепой пустоте, И ожидание терпения словно вечерняя тень Протянулась к далёкой черте. Припев: Снова отчаяние мне

Десь в нічний трамвай сяду я... Голос твій зітхне в вишині; Крізь серпанку дим, колією, навмання, Прямо в ніч... Крізь пастельний блиск ліхтарів Бачу я тебе за вікном, Ти стоїш як фея, просто неба і без

Я спорить с тобой не буду, Тогда ты уйдешь не прощаясь. Поверила первому чуду, Как будто ночному трамваю. Забыть мне тебя не сложно, Так, сотня ночей бессонных , Но ты возвратишься вскоре, Мы друг без друга не

Хотіти любити, колоти, кричати, Сховати, віддати, програти, Прибігти і впасти, боротись з початку, В душу тихенько закрастись, Розбити і знову ліпити горнята, Зронити сльозу, потім підняти, Вийти на гору, мов птах перелітний, Врешті згоріти. Палити мости, сушити моря, Дивитись

[VERSE] You can always sense (with me) When things ain’t (quite right) I barely speak (I can’t seem) To sit still (tight) There’s many things (that run n pass) Through my (mind) It’s hard to show (when