Забудь

Що говорила тобі,
Що прочитала в очах,
Що залишилось коли
Між нами ніби зупинився час.
Немовби тільки для двох
У серці ділений стук...
Щось поміж нами було
Та прошу я одне тебе: "Забудь!"

Коли закінчиться дощ
Ми інші станемо знов
І ти не зможеш собі сказати
Це було чи не було...
Щось поміж слів і думок
У теплім дотику рук,
Коли від неба за крок...
Але скажу сама тобі: "Забудь!"

Давай не знайдемо слів -
Так буде легше обом,
Щоб не повірити в те,
Бо все і так здаватиметься сном...
Та тільки серця мого
Частина лишиться тут.
Ти не помітиш цього,
Бо я сама скажу тобі: "Забудь!"

Але я знаю колись одна,
Серед дощу чи біля вікна
Буду чекати, бо знаю -
Це моя вина...
Я не боюся, що серця стук
Тобі розкаже, що я не йшла -
Я залишилась, була я тут і не забула,
Коли сказала тобі: "Забудь!"

Похожие новости.

She had an horror of rooms she was tired you can't hide beat When I looked in her eyes they were blue but nobody home Well she could've been a killer if

She sparkles, she dazzles, she lights up the room We walk together to a table for two Every man stares but her eyes are only for me We take to the dance floor,

Так случилось — мужчины ушли, Побросали посевы до срока. Вот их больше не видно из окон — Растворились в дорожной пыли. Вытекают из колоса зерна — Эти слезы несжатых полей. И холодные ветры проворно Потекли

Пущені пруживим, тугим луком, В чорну пітьму дзвінко полетіли Ковані огнистим локі стріли, Чорну ніч розколивали звуком. Горда дума на чолі блідому: Десь судьба захована в безмежжі! Блиск вогню цілує горді вежі, Блиск вогню на овалі шолому. Непобідна

Ой у саду соловейко Щебече раненько. Куда їдеш-від’їжджаєш, Любеє серденько? Ой у полі жито жала, Снопів не в’язала. Не з такими любилася, Правди не казала. А я їду-від’їжджаю В чужий край-сторону. Тебе мила покидаю, Товаришу свою. Ой у полі жито жала, Снопів не