Забудь

Що говорила тобі,
Що прочитала в очах,
Що залишилось коли
Між нами ніби зупинився час.
Немовби тільки для двох
У серці ділений стук...
Щось поміж нами було
Та прошу я одне тебе: "Забудь!"

Коли закінчиться дощ
Ми інші станемо знов
І ти не зможеш собі сказати
Це було чи не було...
Щось поміж слів і думок
У теплім дотику рук,
Коли від неба за крок...
Але скажу сама тобі: "Забудь!"

Давай не знайдемо слів -
Так буде легше обом,
Щоб не повірити в те,
Бо все і так здаватиметься сном...
Та тільки серця мого
Частина лишиться тут.
Ти не помітиш цього,
Бо я сама скажу тобі: "Забудь!"

Але я знаю колись одна,
Серед дощу чи біля вікна
Буду чекати, бо знаю -
Це моя вина...
Я не боюся, що серця стук
Тобі розкаже, що я не йшла -
Я залишилась, була я тут і не забула,
Коли сказала тобі: "Забудь!"

Похожие новости.

Где-то там За окном Ходит зима Сеет снег Белый снег Ночью и днем И меня тишиной Сводит с ума И опять не уснуть В доме пустом Тихо Саваном

За стеклом из пустых сомнений, Кроет гром крышей, и осенний Смоет дождь прошлого печаль. Разнесёт время на осколки, Словно лёд под ногами тонкий. Веришь, нет – мне уже не жаль. Я всегда говорю то, что думаю, Даже

Побежали, зазвенели наши ручьи Застучало моё сердце в ритме воды Открывались, распускались почки весны Солнце, выходи, нам теплом свети Сбросили с себя одежды вьюжной зимы Наряжались в платья новой красной весны Зелены деревья, снова ночь коротка Ранняя

Переосмислення вічності завжди в серцях знаходить пристанок. Навіть, коли ти самотньо ступаєш на край. Тільки останній, пробуджений півнями твій невиспаний ранок мовить тобі: "Чекай". Знову, натрапивши на ще не випитий чай тобою сьогодні, я повертаюсь у дійсність, а

1. Когда якоря мы подняли и отошли от причала, Усталые волны стонали, отчаянно чайка кричала, И ветер, ворчливый попутчик, у борта рыдал завывая, И плакал пехотный поручик, от злости погоны срывая. ПРИПЕВ: Как закрою глаза,