Забудь

Що говорила тобі,
Що прочитала в очах,
Що залишилось коли
Між нами ніби зупинився час.
Немовби тільки для двох
У серці ділений стук...
Щось поміж нами було
Та прошу я одне тебе: "Забудь!"

Коли закінчиться дощ
Ми інші станемо знов
І ти не зможеш собі сказати
Це було чи не було...
Щось поміж слів і думок
У теплім дотику рук,
Коли від неба за крок...
Але скажу сама тобі: "Забудь!"

Давай не знайдемо слів -
Так буде легше обом,
Щоб не повірити в те,
Бо все і так здаватиметься сном...
Та тільки серця мого
Частина лишиться тут.
Ти не помітиш цього,
Бо я сама скажу тобі: "Забудь!"

Але я знаю колись одна,
Серед дощу чи біля вікна
Буду чекати, бо знаю -
Це моя вина...
Я не боюся, що серця стук
Тобі розкаже, що я не йшла -
Я залишилась, була я тут і не забула,
Коли сказала тобі: "Забудь!"

Похожие новости.

Мой друг Рэй Чарльз, говорят, снова играет в барах. Говорят, он снова в форме, и не такой уж старый. Говорят, он слеп, как и прежде, все в тех же очках. И на его

1. На Колыме, где тундра и тайга кругом, Среди замерзших елей и болот Тебя я встретил, с твоей подругою Сидевших у костра вдвоем. Шел крупный снег и падал на ресницы вам, Вы северным сияньем увлеклись, Я

Затанцював вишневий сад (Гроза, гроза ішла!), І закружляв пелюсткопад На тридцять три крила. І дальні далі підняло – І враз – удар! Удар! І закружляло темне тло Блакитно-сивих хмар. І день побіг, побіг назад, І опустилась вись. Махав руками білий

Человек, проглотивший дерево, превращается в

A l'Opera quand la diva Joue un role d'amoureuse Malheureuse ou heureuse Elle a toujours vingt ans Eternellement Le maestro conduit prima donna L`orchestre et les guitars suivent, prima donna Comme on suit une femme Et le public