;

Я зберіг всі SMSи, їх було аж два
Розшукай ти Фозз, принцессу
Перевір на ній свої слова
Ти - дурак, мазохізм є основою
Другий містив лише крапку. Із комою

I
В деякім царстві, в моїм господарстві
Щось стало не так за часів мого панства
Кольори втратили сік, а вулиці - людей
Одні кішки, шмиг-шмиг біля дверей

Причин ніби не було, звичайна монархія
Я думав, мене люблять, заплачуть, якщо загублять
Дід мені казав, ти маєш бути злий
Бо кожна система чекає на свій збій

Приспів:
День у день, день у день, одне й теж саме
Земля зупинилася, стине пісок під ногами
В палаці пустім серед бруду куняю бездумно
Сумно бути королем, королем бути сумно

II
У громади відчай, і я як слідчий
Що може засвідчити лише новий звичай
Забивати вікна, унутрях ховатися
Навіть діти вдень не виходять гратися

Я бачу з балкону усю життєву зону
Худоба розбіглася, із нею - охорона
Грається вітер в салуні дверцятами
Навіть найкращі стають згодом катами

III
Тверезому страшно, вітер лине з пустелі
Тіні не вітаються, чорніють оселі
І я вже знаю, що вони вже щось знають
Темни сили в пустелі чекають

Яким богами молитися, що у них просити
Темна вежа, мати мрію - значить жити
Дід знав, що казав, хоч був і незлий
Він не дочекався, коли я дав збій

P.S.
Я зберіг всі SMSи, їх було аж два
В першому були образливі слова
Я їх завчив, бо мазохізм є основою
Другий містив лише крапку. Із комою

Похожие новости.

Вера-Надежда

Погоди, я зажгу на минуточку в комнате свет, Погляжу на глаза твои полные слез и обмана. Я устал от бессонных ночей и хочу слышать "нет". Как ни странно, наверное, это покажется странным. Ах, как

Над

Заховалося сонце Між дрімучії хмари А земля дощу так чекала Зацікавились очі Що за дивнії чари І життя без неї не стало Надії, що все буде Як в казці – так любо Як рибі на дні Тільки пити не

Сделай Так

Я присела, свесив ножки, вглядываясь в даль. А в ушах моих сережки, а в душе — печаль. В небе тучи сбились в кучу, небо затянув. Я сижу на самой круче, а внизу —

Сентябрь

Засыпает Серый лист засыпает асфальт Загремел небосвод, застучали свинцовые ливни Разгоняя летнюю тишь Распускает сентябрь. Распускает косматую гриву и чешет Оранжевым гребнем унылость холодных лесов Привет сентябрь и воздух пьяный Его я пью тебя любя Печальный звук и цвет

Не Бойся!

Кровь... вены...боль... стены... Ненужные проблемы... Не надо быть им рядом, Убивать невинным взглядом! Ты закрываешь глаза, И он в твой сон проникает снова - Твой страх, как и я, -