Індія (архів)
Індія починається з того, що сняться сни
про виправу на схід. І вони сюжетні, вони -
Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
Або голос, який шепоче: "Встань і йди!",
Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.
Індія - це не зовсім півострів. Це материк,
Що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
Не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі - то, власне, одна з вистав
У театрі Бога. І, видно, час не настав -
Площину нам легше вважати кулею. Тілом.
Ми вважаємо кулею те, що пласке, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове "марш!",
Добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих і злих зарізяк,
І вони в поході співають приблизно так,
Як ангели в небі нічні херувимські концерти.
Площина - це пустелі й царства, хребти, міста,
Над якими лишень атмосферна густа висота
В сім ворожих небес, - і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
З виноградною впертістю кручених, битих лоз
Ти проб’єшся туди, де доречне слово "рахманна".
Марко Поло казав неправду, коли
запевняв, нібито мули, воли, осли
над проваллями тьми і шматками імли
привели його далі на схід - до Китаю.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
адже Індія - це межа, це те, що скраю.
Про який там схід можна казати, якщо
стіна, за якою велике й німе Ніщо,
Воно не любить нас не знати за що,
як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
тут останній камінь, і дощ, і кущ,
тому гординю в собі розплющ -
ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.
Ця стіна - це примара така, об яку
розсипається Азія з її масивом піску,
розбиваються валки всі в її тупику,
а над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
мандрувати на схід, поки тече ріка,
поки маєш надію, що з тупика
можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.
Похожие новости.
El Fin
Me disculpo si he mentido si he da?ado a mi enemigo que mas da si gane o pierda cada historia es un recuerdo cuanta gente pasa por la vida caras desocnocidas cuanta ira conquistandome y siendo conquistada esta
Мама
Муз: О.Молчанов Сл. А.Славоросов В мире так мало тепла, Всё лишь полынь да зола, Но терпеливо ждала ты меня. Медлят мои поезда, Нас разлучив навсегда. С неба сорвалась звезда, Я шепчу: "Прости мне". Тихие
Грінго
Молодий та сміливий і бурхливий наче злива Красуню до безтями покохав юнак Він приходив щоночі Донателла охоче Пригортала до себе і казала так О навіщо так сильно покохав юнак Грінго так захопився Грінго в очі дивився Грінго
Більше Любові Я Не Бажаю
I Минає час і ніч, летять роки і дні. Ми залишаємось і надалі одні. Життя давно не те, змінилось воно. І все навколо стало чорно-білим кіно. Сиджу один собі я десь там на даху. Думок своїх
A Volte
A volte sono solo e a volte se mi siedo non ci sto A volte sono un cane sciolto che non abbaia pi? A volte cazzo quante cose ancora da decidere A volte