Індія (архів)
Індія починається з того, що сняться сни
про виправу на схід. І вони сюжетні, вони -
Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
Або голос, який шепоче: "Встань і йди!",
Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.
Індія - це не зовсім півострів. Це материк,
Що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
Не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі - то, власне, одна з вистав
У театрі Бога. І, видно, час не настав -
Площину нам легше вважати кулею. Тілом.
Ми вважаємо кулею те, що пласке, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове "марш!",
Добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих і злих зарізяк,
І вони в поході співають приблизно так,
Як ангели в небі нічні херувимські концерти.
Площина - це пустелі й царства, хребти, міста,
Над якими лишень атмосферна густа висота
В сім ворожих небес, - і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
З виноградною впертістю кручених, битих лоз
Ти проб’єшся туди, де доречне слово "рахманна".
Марко Поло казав неправду, коли
запевняв, нібито мули, воли, осли
над проваллями тьми і шматками імли
привели його далі на схід - до Китаю.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
адже Індія - це межа, це те, що скраю.
Про який там схід можна казати, якщо
стіна, за якою велике й німе Ніщо,
Воно не любить нас не знати за що,
як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
тут останній камінь, і дощ, і кущ,
тому гординю в собі розплющ -
ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.
Ця стіна - це примара така, об яку
розсипається Азія з її масивом піску,
розбиваються валки всі в її тупику,
а над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
мандрувати на схід, поки тече ріка,
поки маєш надію, що з тупика
можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.
Похожие новости.
Интервью
Ты сидел-курил, я сидел-молчал. Спрашивал, я отвечал. А ты совал мне микрофон под нос: "Скажи, тебя волнует женский вопрос". Я отвечаю тебе, я отвечаю тебе: Есть женщины те, что рожают детей, Есть женщины те, что радуют
Перышки
1. Как стало ночью тихо на Фонтанах И на Лиманах, и в ресторанах! Отправил в отпуск я своих жиганов. И как ни странно, ну как ни странно ПРИПЕВ: Надоело нам на дело свои перышки
Not Everyone Knows
Not everyone knows how sweet your kiss is Not everyone knows how warm your hand is How soft your lips are and when you like to take your time How sweet your love
Until We Meet Again
Who would have ever thought The day could ever come When we would see A love like this fall into pieces And it hurts me to know that now 'til then I'll only have these
You Need To Cut Your Hair
Well I walked from my house to yours In a warm cold April rain We barely went outdoors And your family took the blame Take time to be with you She can only glare I’m a