Індія (архів)
Індія починається з того, що сняться сни
про виправу на схід. І вони сюжетні, вони -
Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
Або голос, який шепоче: "Встань і йди!",
Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.
Індія - це не зовсім півострів. Це материк,
Що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
Не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі - то, власне, одна з вистав
У театрі Бога. І, видно, час не настав -
Площину нам легше вважати кулею. Тілом.
Ми вважаємо кулею те, що пласке, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове "марш!",
Добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих і злих зарізяк,
І вони в поході співають приблизно так,
Як ангели в небі нічні херувимські концерти.
Площина - це пустелі й царства, хребти, міста,
Над якими лишень атмосферна густа висота
В сім ворожих небес, - і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
З виноградною впертістю кручених, битих лоз
Ти проб’єшся туди, де доречне слово "рахманна".
Марко Поло казав неправду, коли
запевняв, нібито мули, воли, осли
над проваллями тьми і шматками імли
привели його далі на схід - до Китаю.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
адже Індія - це межа, це те, що скраю.
Про який там схід можна казати, якщо
стіна, за якою велике й німе Ніщо,
Воно не любить нас не знати за що,
як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
тут останній камінь, і дощ, і кущ,
тому гординю в собі розплющ -
ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.
Ця стіна - це примара така, об яку
розсипається Азія з її масивом піску,
розбиваються валки всі в її тупику,
а над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
мандрувати на схід, поки тече ріка,
поки маєш надію, що з тупика
можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.
Похожие новости.
A Matter Of Feeling
How does it feel When everyone surrounds you? How do you deal? Do crowds just make you feel lonely? What do you say When people come and try to pin you down? Acquaintances smile, But that's no
Rebound
VERSE 1 I KNOW THAT YOU’RE NOT WINDOWSHOPPING NOT EVEN IN THE NEIGHBOURHOOD I COULDN’T HELP BUT OVERHEAR YOU TALKING THAT THE WAY IT FELT WAS JUST NO GOOD I DIDN’T EVEN KNOW YOUR NAME BUT
Love Remembers
You can forget what love was wearing When it walked out your front door Where you fell down to your knees And you can forget the kind of suitcase That was packed out on
Forever And Ever
[ Both ] Forever and ever I'll love you I swear by the stars up above you There never will be any other I'll love you forever and ever [ Merle ] The sun
До Свидания
Два крыла за спиной Я взмахну ими над головой. Надо мной только свет, А внизу уже ничего нет. До свидания и до встречи, Я не забуду тебя никогда. До свидания, будет вечер Я поцелую тебя как всегда. Свет