Індія (архів)
Індія починається з того, що сняться сни
про виправу на схід. І вони сюжетні, вони -
Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
Або голос, який шепоче: "Встань і йди!",
Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.
Індія - це не зовсім півострів. Це материк,
Що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
Не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі - то, власне, одна з вистав
У театрі Бога. І, видно, час не настав -
Площину нам легше вважати кулею. Тілом.
Ми вважаємо кулею те, що пласке, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове "марш!",
Добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих і злих зарізяк,
І вони в поході співають приблизно так,
Як ангели в небі нічні херувимські концерти.
Площина - це пустелі й царства, хребти, міста,
Над якими лишень атмосферна густа висота
В сім ворожих небес, - і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
З виноградною впертістю кручених, битих лоз
Ти проб’єшся туди, де доречне слово "рахманна".
Марко Поло казав неправду, коли
запевняв, нібито мули, воли, осли
над проваллями тьми і шматками імли
привели його далі на схід - до Китаю.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
адже Індія - це межа, це те, що скраю.
Про який там схід можна казати, якщо
стіна, за якою велике й німе Ніщо,
Воно не любить нас не знати за що,
як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
тут останній камінь, і дощ, і кущ,
тому гординю в собі розплющ -
ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.
Ця стіна - це примара така, об яку
розсипається Азія з її масивом піску,
розбиваються валки всі в її тупику,
а над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
мандрувати на схід, поки тече ріка,
поки маєш надію, що з тупика
можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.
Похожие новости.
Я Не Играю
Если мне психолог не помогает Если некуда самой от себя бежать Я включаю громко и улетаю Принимаю стерео. Я все лишнее рывками снимаю Начинаю глубоко-глубоко дышать Наслаждение ведь это такая Тонкая материя. Припев: Я не играю, я не играю Белое-чёрное
Новые Крылья
(Музыка и Слова – Блондинка КсЮ) Так смешно тебе, Что тушь потекла, Лицо в крови, Испачкано платье… Но знаешь, я не обижаюсь, Я знаю, - ты слишком был зол Чего ты ждешь?! чего ты ждешь?! Меня уже ты
Living In The Material World
I'm living in the material world Living in the material world can't say what I'm doing here But I hope to see much clearer, after living in the material world I got born into the
Времена Года
И вот опять эта осень и снова осень: унылая пора – очей очарованье. Деревья листья остаться просят – они же в ответ говорят им «до свиданья!». Ветер упрямый, всюду шныряя, листья охапкой
Fly Like A Bird
Somehow I know that There's a place up above With no more hurt and struggling Free of all atrocities and suffering Because I feel the unconditional love From one who cares enough for me To erase