Індія (архів)
Індія починається з того, що сняться сни
про виправу на схід. І вони сюжетні, вони -
Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
Або голос, який шепоче: "Встань і йди!",
Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.
Індія - це не зовсім півострів. Це материк,
Що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
Не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі - то, власне, одна з вистав
У театрі Бога. І, видно, час не настав -
Площину нам легше вважати кулею. Тілом.
Ми вважаємо кулею те, що пласке, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове "марш!",
Добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих і злих зарізяк,
І вони в поході співають приблизно так,
Як ангели в небі нічні херувимські концерти.
Площина - це пустелі й царства, хребти, міста,
Над якими лишень атмосферна густа висота
В сім ворожих небес, - і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
З виноградною впертістю кручених, битих лоз
Ти проб’єшся туди, де доречне слово "рахманна".
Марко Поло казав неправду, коли
запевняв, нібито мули, воли, осли
над проваллями тьми і шматками імли
привели його далі на схід - до Китаю.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
адже Індія - це межа, це те, що скраю.
Про який там схід можна казати, якщо
стіна, за якою велике й німе Ніщо,
Воно не любить нас не знати за що,
як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
тут останній камінь, і дощ, і кущ,
тому гординю в собі розплющ -
ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.
Ця стіна - це примара така, об яку
розсипається Азія з її масивом піску,
розбиваються валки всі в її тупику,
а над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
мандрувати на схід, поки тече ріка,
поки маєш надію, що з тупика
можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.
Похожие новости.
Кореша
А!.. Эта маза на гастроли брать поменьше груза, Но до отказа чемодан забит как пузо! Змей, за тобой заеду я, ты не забудь, И мы вчетвером вечером вылетаем в путь. И когда мы собираемся
Небо Цвета Дождя
Долго мы пели про Свет, а сами шли сумраком Не замечая за болтовней Как ветер играл стеклянными струнами Соединяющими наши души с землей Мы шли далеко, шли за высокими тайнами Шли, потому
Есть Вопросы
Guf: Давайте немного подумаем, посмеемся Одну секундочку, стоп! где здесь кнопка "пауза"? Судья, тайм аут, пожалуйста. Есть вопросы Их несколько, они немого странные и разные Но я постараюсь объяснить все очень просто Почему прихожая стало в
Падаем Вниз
(Падаем падаем падаем вниз) На край за мной Глаза блестели Твои слова Меня согрели Я знаю точно ты не забудешь меня Дождём упала Я утекаю В твоих руках Я затихаю Рывками ветер рывками ткани Падаем падаем Падаем падаем падаем вниз Залетаем
Деликатесы
Как передать все не сказав ничего Хочешь узнать боль не потеряв никого В такие секунды до самоубийства Один телефонный звонок Есть проверенный способ Без лишних вопросов нажать на курок Океан… Три точки… Почему ты молчишь… Почему Все стихи