Індія (архів)
Індія починається з того, що сняться сни
про виправу на схід. І вони сюжетні, вони -
Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
Або голос, який шепоче: "Встань і йди!",
Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.
Індія - це не зовсім півострів. Це материк,
Що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
Не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі - то, власне, одна з вистав
У театрі Бога. І, видно, час не настав -
Площину нам легше вважати кулею. Тілом.
Ми вважаємо кулею те, що пласке, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове "марш!",
Добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих і злих зарізяк,
І вони в поході співають приблизно так,
Як ангели в небі нічні херувимські концерти.
Площина - це пустелі й царства, хребти, міста,
Над якими лишень атмосферна густа висота
В сім ворожих небес, - і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
З виноградною впертістю кручених, битих лоз
Ти проб’єшся туди, де доречне слово "рахманна".
Марко Поло казав неправду, коли
запевняв, нібито мули, воли, осли
над проваллями тьми і шматками імли
привели його далі на схід - до Китаю.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
адже Індія - це межа, це те, що скраю.
Про який там схід можна казати, якщо
стіна, за якою велике й німе Ніщо,
Воно не любить нас не знати за що,
як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
тут останній камінь, і дощ, і кущ,
тому гординю в собі розплющ -
ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.
Ця стіна - це примара така, об яку
розсипається Азія з її масивом піску,
розбиваються валки всі в її тупику,
а над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
мандрувати на схід, поки тече ріка,
поки маєш надію, що з тупика
можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.
Похожие новости.
Дядько Дільничий
Кожен день я якнайшвидше намагаюсь зранку встати, Не їсти, не пити, труси не натягати, Якнайшвидше Менсона вмикаю, І мов навіжений по хаті літаю! Врубаю Металліку, Корн і Лімп Бізкіт, Під Кренделів я смажу сосиски, Але моїх
Тін
Тіні... Переплітають мої ноги Тіні... Від них тікаю по дорозі Тіні... І в світлі дня, і в темні ночі Я більше вас не хочу Тіні... Мене вбивають серед ночі Тіні... Вони вповзають в мої очі Тіні... Мене прислідують повсюди Мене без них не
Уезжаю
А в купе моем то жарко, то холодно. А на столе моем то водка, то чай. А за окном то Воронеж, то Вологда На перроне то «привет», то «прощай». И стучат колеса песнь немудреную, Как
Пальма Де Майорка
Утро неслышно ступает по крыше, В доме своем безмятежная спишь ты, Снам улыбаясь в рассветном блаженстве, Самая лучшая в мире из женщин. ПРИПЕВ: Пусть тебе приснится Пальма-де-Майорка, В Каннах или в Ницце ласковый прибой Или в Подмосковье
Golden Idol
Well they've made a golden idol of a girl you used to be Hangin' bangles on your branches like a lonely Christmas tree Yeah they've dressed you fit for killin' in your