Щасливі Ми!

Останні подихи зими,
Ще випав сніг, мабуть, останній.
А ми з тобою зберегли
За всі роки своє кохання.

Кохання - мов весняний цвіт,
Що лине пахощами в вирій.
Щасливі ми, що стільки літ
З любов’ю живемо у мирі.

Кохання - мов осінній лист,
Що стиха шелестить, тріпоче.
Кохання - мов зимовий блиск,
Мов літні трави - щось шепоче!

Кохання барвами манить,
Голубить душу та лоскоче.
Кохання мучить і болить,
Біжить кудись, злетіти хоче...

Так, без кохання на землі
Було би сумно, неспокійно.
Щасливі ми, бо зберегли
Кохання щире та надійне.

Похожие новости.

Кончается Век (Не Проспать Бы)

Стоит человек Кричит: "Как же так кончается век" А он не успел У него ничего ещё нет Ничего ещё нет Чтобы встретить новую жизнь Чтобы в будущем завтра Жить-не тужить У него только дом Возле дома под клёном скамья У него

Россия

Россия, ты моя Россия Родина, моя земля, моя сила Ты для меня, как мать для сына Самая родная, единственная Где бы не носило меня, я твой навеки Города, дороги, бесконечные реки Это небо, умеющее все прощать Эта

Вогник

Тупо сиджу - задивляюся в цю даль, Котра нікуди не веде, який жаль, Який жаль, що все промине, Який жаль... Та ще тримає мене Вогник світла, вогник надії, Вогник, що веде мене в мої мрії. Мрії,

Отец

Я рос в тени твоих побед, С любым вопросом шел к тебе И видел мир через твои глаза, отец! По тропам мудрости с тобой Я шел, и силой голос твой Меня по телефону заряжал. ПРИПЕВ: Отец, редко

V.I.P.

Ти купив собі спойлер на старе жигулі, Я кажу тобі: "Ти кльовий" у-у. Затонував нові вікна, поставив субнизи, Аби-с виділи під ратушею у-у. Але я така тьолка, я люблю портмоне, Нічні бари, машини, мажорне кафе. Ходжу