Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Вот как двигалась эта картина: Я был как художник, лепил из пластилина Любовь, которую, как мне казалось, Я выдумал сам, и она получалась. Цвета те, которые мне не давались, Я взял их под сердцем, они

This is for all the woman That has been stripped of their innocences She was daddy's little girl But no matter what they kept their head up And this is my way to say

Я не я, зачем то на свою голову больную Так отчаянно любила, Плакала ночами, Кажется, долго очень плакала, Но так и не открыла. Все твои секреты, все твои истинные мысли, Все твои замки и замки. Но только

Час, як я, спить серед білого дня, Серед темної ночі... А я так не хочу! Я хочу, щоб гаряче сонце Джамайки Світило на кожному континенті - Цілодобово - у ритмі аптеки! Ліки у формі інфрачервоного променя

Незаметно лето улетает И похоже свечи догорают Потихоньку осень наступает Остановить её Не под силу никому на свете Только дождь за все, за все в ответе Он тебя разбудит на рассвете Потому что в жизни так бывает Кажется