Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Don't be afraid, Р-рома.. Can touch this?.. Do you wanna dance with me?.. Yea!.. Стоп!.. Вопрос. Ну сколько нужно воли для такой силы мысли? Когда чтоб все вокруг довольны упирается в числа.. Ты разбудивший в моём сердце,

Дощі багряні листопаду, Полинний присмак на губах, Я звала радість на пораду, Але прийшла чомусь журба. Та дайте я ще раз нап’юся Із чаші дивної пори, Вже відлетіли білі гуси, Забравши літа кольори. Приспів: Листопад, листопад - Давня згадка у

Це добре, як в твоє обличчя дивляться кохані очі, Щоб так було завжди, ти будь-кого розірвеш в клоччя, Не губи кого ти любиш – щоб було кого губити, Й не втрачай свого обличчя,

when he was about seventeen he stole a magazine 'dancing queen' the frontpage girl called marilyn she looked pretty, lean and quite obscene he knew she'd never let him down like every other one in town she was the

Горе, доле ходжу, не виджу никого, Серце моє плаче од жалю великого. Шугаю, шугаю, ци ти тепер в раю, Ци ти ще повернеш, ци юж не повернеш, до рідного краю. Плачте, гори, плачте, плачте