Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Я вырос в ленинградскую блокаду, Но я тогда не пил и не гулял, Я видел, как горят огнем Бадаевские склады, В очередях за хлебушком стоял. Граждане смелые, а что ж тогда вы делали, Когда наш

The birds they sang The break of day Start again I hear them say It's so hard to just walk away The birds they sang All a choir Start again a little higher It's a spark in

КУПЛЕТ 1 ПОНИМАЮ, ЧТО ТЕПЕРЬ СКОРО РАССТАЕМСЯ О ПОТЕРЯХ НЕ ЖАЛЕЙ, ЕСЛИ ТЫ ВЕРНЕШЬСЯ ОТ ЗАКАТА ДО РАССВЕТА ВРЕМЯ ПОИСКОВ ЛЮБВИ В СЕРДЦЕ НЕЖНОСТЬ БЕЗУТЕШНА НА ПРОЩАНЬЕ ОБНИМИ ПРИПЕВ ВСПОМИНАЙ СОЛЕНЫЙ МОРЯ ВОЗДУХ ВСПОМИНАЙ КАСАНИЯ РУКИ ДОЖДЕМ СМОЕТ СЛЕЗЫ И ГЛЯДЯ НА ЗВЕЗДЫ ТЫ ПРОСТО ПОДУМАЙ ОБО

There's got to be some folks around With memories just like mine Who'd give the world to stop the clock And turn back the hands of time To an evenin' spent like so many

Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки. Чуєш роде мій, роде, родоньку, Чом бур’ян пішов по городоньку? Роботящий мій з діда-прадіда, Двір занедбаний, Боже