Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Автор слов: Андрей Данилко Композитор: Андрей Данилко Кружит зима и гуляет мороз В этот мороз зацелует до слез Нас с тобой, ой Я совру, что меня дома ждут Ты попросишь на пару минут Остаться с

Here she comes you better watch your step. She's going to break your heart in two Its true it's not hard to realize Just look into her false coloured eyes She'll build you up

Не дивись, що в мене брудна джинса А в кишенях забагато на вік дірок Я ще вірю в те, що справжня краса Визначається за тим як ти любиш рок Не зважай що треба довго

this is a man's world this is a man's world but it wouldn't be nothing, nothing without? woman or a girl man made the cars to take us over the road man made the trains to carry

Памятаю парк де зустрілись ми, У душі вогонь запалила ти. Покохав тебе, мов у перший раз, Вітер шепотів: памятай цей час. Листя опаде, осінь за вікном. Кидаєш мене, топчиш ти любов. Що зробив не так, ти