Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Я ещё не в угаре, не втянулся в роль. Как узнаешь в ангаре, кто - раб, кто - король, Кто сильней, кто слабей, кто плохой, кто хороший, Кто кого допечёт,

How many times can I look in your eyes, And say I have nothing to give? And how many more times must I wake in the night With dreams of the way that

now you look at youselfwith your cruel eyesand you don't like what you seeyou don't like what you areand your smile is a crimebecause you knowhow true it isthat everything

Тянется мой сон Образ невесом Жизнь

В небі майорить прапор країни, Сплямований жидівською рукою, Відродження нації - історичний обов’язок, Виправдання перебування на цьому світі. Нас годували гуманізмом, Інтернаціоналізмом, комунізмом. Допустивши дурню, розірвавши тканину буття, І в руках спалахнула нить старого життя! Судити сион за