Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Ой баю мій, баю Котка заспіваю. Щоб дитятко спало, Горенька не знало. Щоб дитятко спало, Здоровим зростало. Щоб дитятко спало, Щасливим зростало.

Come sit at the table under October's able skies once we'd seen eye to eye I'd known that I'd pass you by and I tried the bells chime seven times completed at nine the world moves slower I

He walked alone up the rocky road, To find the place, to read the stone, And bring the word back, from the top of the mountain, Where it would be; The lightning struck, and

The sun came into view As I sat with the tears in my eyes The sun came up on you And as you smiled, the teardrop, it dried I don't know where I had

She says she met me on a tour She keeps knocking on my door, she won’t leave me Leave me alone This girl she wouldn’t stop, almost had to call the cops She was