Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Радянський блюз, кохана дівка Вона давно уже лежить у мому ліжку. Чудовий настрій, чарiвне літо Радянський блюз – він ненаситний. Червона Рута, Зелені св’ята Давно забута у селі старенька лавка Де моя баба і де мій

Ты любишь комнатные цветы, Ты выращиваешь розы на своем окне. Но если все будут делать то же, То кто же сделает то, что нужно мне? Ты любишь стихи о чистой любви, Ты рифмуешь строчки при

Твої очі просять світла й знов обійм Шукає тіло грішне, заховавши чисту душу В погребі своїх бажань. Наче щирість знов розквітла й мов твоїй Омані підкоритись хоче ніч, Ти хочеш прийти та чому так пізно? Приспів: Попіл

(Alan White/Tony Kaye/Trevor Rabin/Jon Anderson/Chris Squire) We hit the blue fields In the blue sedan we didn't get much further Just as the sun was rising in the mist We were all alone we

Стихи и музыка: А. Васильев Сколько лет прошло, все о том же Гудят провода, Все того же ждут самолеты Девочка с глазами из самого Синего льда Тает под огнем пулемета Должен же растаять хоть кто-то - Припев: Скоро рассвет,