Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Живе собі то сонячно, то хмарно, Та все любов оспівує в віршах, Бо він поет. Така у нього карма, Такий його святий і грішний шлях. Приспів: У Олександрівці співає соловей, Та так витьохкує, так солодко співає Про

Село в ночі свічок не світить, боїться місяця збудити, що жовтим без наймення квітом цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода спливає з гребель, де обрії спинились в леті. У бурих кублах побіч себе звірята, люди і

Музыка - В.Дубинин/В.Холстинин Слова - М.Пушкина Мне не до сна палач придет на рассвете И звук шагов за дверью бьет словно нож Но в клетку входит не гонец верной смерти А, в рясе

Spent summers throwin' brim in a red Ice chest Gave my heart to Jesus in my Sunday best Southern rock rolled from my radio each night When Freebird fell out of the sky Felt

Last night I dreamt that they dropped a bomb Oh the sea ran dry and the winds had calmed Skyscrapers fell, they all turned to dust, Their skeletons of steel were covered in