Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Это Злой Дух и Каста! Каста здесь! Я жду рассвета как начала куплета, Чтобы встретится с мечтой забытого поэта- Именно эта строка моей памятью задета! Битва за раскрытие секрета! И я готов на это Сражение- победу или

Why dont you go photograph Everything that ever passed in time, Indigenous traces, tribal chiefs, Vanishing hereditary lines, Poets gone wild on the muse Prophets all destroying the Tao, When you see that honking antelope, The secret

Wasn't a stone I didn't throw, when I wrecked it My foolish words so cruel and cold, We're disconnected Tell me why, when she cried, all I did was close my eyes If

Ты говорила, мы с тобою, будто бы, луна и солнце, суждено нам вечно озарять это небо. Это правдой оказалось, только я сияю ночью, а ты днем - не сиять нам

Ou oui ouou ou ? Ou oui ouou ou ? Ou oui ouou ou ? Tout pas tout dit Le monde entier D?pends de nous Destins fragiles Et monde hostile On devient fous Tout pas tout dit Mais la vie