Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

J'en tremble toujours et encore Malgr? tous mes efforts Lorsque je vois son nom Ratur? au crayon Sur un bout d'agenda Le temps ne m'aide pas Malgr? tous mes efforts J'en tremblerai encore Te crois pas plus solide La

Я подарую тобі клаптик сонця, мільйон фіалок за твоїм віконцем, завтра розквітнуть повні надії вони також тебе побачити мріють. Ось де вона - моє кохання, Ось де вона, відповіла мені мовчанням, Ось де вона, забракло сили

Мне говорили трудно быть птицей вольной. Сладко летать по небу, да падать больно. Может, взлетишь разок с тебя довольно. Камнем, да на дно... Скоро летать устанешь мне говорили. От неудачи первой опустишь крылья. Сколько таких упрямых

Забери-бери-бери мене до раю Та й до рідного, до рідного до краю! Як бандура, як бандура там заграє – Моє серденько-серденько перекрає! Барабани, барабани – бам, бам! Духопели, духопели – дам, дам! На галявині, галявині

Ты был живой водой, моей суперзвездой, моим супер-героем… Каждый час, каждый день я брела словно тень, словно тень за тобою… Но не так всё, поверь – я другая теперь, я могу что угодно… Ты не знаешь меня – я же