Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Ты закрываешь окно Нет смысла смотреть туда Там за окном вода Три недели грязь и вода - беда Какой-то сезон дождей В нашем озябшем дворе Какой-то, какой-то блюзовый тон В моей игре, в моей игре Тихо стучат в

Птиці зелені у пізню пору Спати злетілись на свіжий поруб. Тихо спустились на жовту глицю Птиці зелені, зелені птиці. Крилами били, пера губили, Голови сизі низько хилили. Пні навкруги - їхні родичі кровні. Зрізи на пнях -

Боль рождается где-то там, Во внутренностях живота Как будто кто-то железным прутом Там дико вращает… Боль, острее чем красота Наглее чем моя нагота Она такая же как и я. Мы никого не прощаем никого Мы никого не прощаем Я

Fold yourself against Me like a paper bird Tonight we'll fly awhile Just give me the word And hold onto me Like I hold onto you A steeple holds a bell The night sky holds the moon Melting

Армагеддон? Дивись він вже почався Слід на воді лишає кожен з нас Бувай любов бувай щастя На цій планеті розростається війна Димним грибком і я залишусь тінню У світі дір вікон голих дерев німих церков Я