Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Я прийду до тебе з екрану, навіть пізно, навіть рано Ти від мене не сховаєшся, не втечеш Піднімай вгору долоні, ти потрапив, ти в полоні Це інформаційний простір, він без меж Я хотіла як

Sunday dress hanging on the bedroom door Empty bottle of wine on the hardwood floor Last night, he said she was the one Oh, but men and mascara always run Did I give my

Moody river more deadly than the natalest night Moody river, your muddy water took my baby's life. Last Saturday evening I came to the old oak tree That stands beside the river where

I see you everywhere, I see your eyes, I touch your hair, You took me on a highway to the stars, and left me halfway there; I hold you in my dreams,

I'm going to an island, Where the sun will always shine, Where the moon is always riding on the sea; And when I go I'll leave behind, These chains that hold me down, The time