Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Стихи и музыка: А. Васильев Твое разбитое пенсне Полощет глаз в стальной оправе Живая ткань льняных волос Играет с ветром, но без правил, Вишневый плод запретных губ Не перезреет, не сгниет, Ты словно излучаешь свет, Я напишу с

Твоя дверь, как чужого, не пускала меня, Била грудью стальной по моим синякам. Мы с тобою по разные стороны дня, И не только по половым признакам. Это значит, что мне изменило тепло. Без меня будет

1. Жил-был матрос, ты верь - не верь, но бес его попутал. И вот однажды Гулливер подался к лилипутам. Коль выпал случай примирить их с островом Дрейфуску, Плевать на то, что негде жить

Сонце встає, небо розквітає, Душу мою все це зігріває. Сонце встає, баба накази дає - Дід із відром по воду бігом! Сонце встає, навкруги все цвіте, Ясне небо сіяє, надію дає, Співатимуть добрі, веселії люди, Гулятимуть люди

Що нас хвилює за вікном Коли ми спим спокійним сном? Тут атмосфера наша, А там зовсім інакша І несприйнятна загалом. Там всі отрутою плюють, Хвостами лагідно метуть, Де треба квіти сіють, Доглянуть і полиють І на могилку принесуть. Приспів: Там нелічено