Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

The break of dawn kills all the beauty The dead of night is drifting away Should I stay and welcome the day Or should I follow the one and hide from the sun The

I can't deny the fact that you know me better than I do, it doesn't matter 'cos I know that you say that I'm a fool, better than the best. But if

I was a highwayman. Along the coach roads I did ride With sword and pistol by my side Many a young maid lost her baubles to my trade Many a soldier shed his

какие реки текут в моей больной тобой душе безнадежно ммм а до тебя, как до луны куда ни глянь сплошное бездорожье ммм и замкнутый круг глупых разлук не разорвать те ночи и дни, что позади, не сосчитать ветер воет злой

Шаг навстречу и шаг обратно Вновь то близко, то далеко Это как танцы до упаду, Только не так легко. Мы снова тени огня на исходе дня, Мы словно тени в ночи Не погаси пламя этой свечи. Я