Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Стихи и музыка: А. Васильев Скоpо-скоpо наши зеpна yпадyт В неведомyю землю, в остывшие ладони, Скоpо-скоpо скоpый поезд yвезет, Того, кто вечно ищет, да к той, что и не ждет yже, Скоpо-скоpо он yзнает, где

Як торік проводжала я вільний вітер за край, Наказала йому - ти на дивний цвіт не зважай. Повертайся у поле, тебе чекатиму я, Повернувся мій вітер, не сама з ним та весна. Приспів: Щастя зрадило,

Зажурились галичанки тай на тую зміну Покидають наші хлопці славну Україну Приспів: Хто ж нас поцілує в уста малинові, карі оченята, чорненькії брови Не журіться галичанки, є іще військові Вони краще поцілують як стрільці січові Приспів: Вони поцілують в уста малинові, карі

You bring me happiness and leave me loneliness My world is in distress cause I'm falling for you You look into my eyes and tell the sweetest lies You're a heartbreak in disguise

Где-то огни, Или это костры, Или печаль моя. Ночью луна, Но не может она Наши забыть слова. Тихо несет вода Наши с тобой года. Тихо несет меня Только не от тебя. "Руки веди И меня сохрани"- Это твои слова. Капли дождя Умывают меня. Просто мне