Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

I heard you threw your man around Pick him up just to let him down It's a shame, baby, but I always knew Just the way you're gonna do, oh Oh no Just a psychotic

Зима, зима, зима, на вікнах іній. На серці радість, радість моя і печаль. Зробилися ми єдиним цілим, Та розминулися шляхи, на жаль. Буває знаю, вірю я так сталось, Що ми не поруч, разом нас нема. І

I never cared much for moonlit skies, I never winked back at fireflies, But now that the stars are in your eyes, I'm beginning to see the light. I never went in for afterglow, Or

Есть у меня одна история... Не понарошку случилось, по-настоящему. Ух, достал же он меня! Сейчас расскажу. Ждать у телефона У подъезда дома Ну к чему вся эта тоска? Графики в таблицах, Суета на лицах Жуть обременяющая Где же говориться? У кого

Что-то грустно на сердце, как его понять? Помню, как в далеком детстве мне шептала мать, Что мужчины не плачут. Что ищу я на свете - не пойму никак. Мир, где