Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Quand t'as laisse de ta jeunesse Derriere les barreaux d'une prison Parce que t'avais eu d'la tendresse Pour une bagnole ou un blouson Quand t'as laiss? passer ta chance Ou qu'elle ne t'a pas reconnue Tu

??Luce che arriva dagli occhi Odore di pelle e magia ?..Forse venivi dai boschi Forse abitavi gi? in me?. ?..O forse no ..non so?? So solo che eri qui,,,,,,,,,,, mare che prendi e che porti Fai navigare

Я хочу что бы ты, Делал так, как я хочу. Я хочу что бы ты, Думал так, как я хочу. Я хочу что бы ты, Видел сны, но сны где я. Называй меня – Девочка из

Мы – это не как всегда, Не так, как обычно, Ты хочешь меня лепить Под образы снов. Ты гонишь меня туда, А мне не привычно. Я, я хочу просто быть самой собой! Дай мне быть самой собой, Просто

Як пахне степ! - і гірко і медово, Лежить в обіймах дивної краси. Мої надії - зорі світанкові Упали в трави краплями роси. Приспів: Середина літа... В васильковій повені, Сонцем-медом поєні, ген степи пливуть. Ой, тієї повені