Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?

Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить як і давнійш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.

Рожевий чай мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:

"Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити".

Похожие новости.

Mon coeur est rempli, Mais mon corps s'ennuie Tes jeux d?lib?r?s avec un d?, Des d?s pip?s, des d?s pip?s, des d?s pip?s Je veux savoir o? na?t le vent J'ai l'?me inerte en m?me temps Il

You think you're so wayout And you get all the action But still you can't find no satisfaction You specialize in playing the field But now that the game Has lost its appeal Baby, try me I'll

Spare me the night trampled upon by submission A mask within one's own inhibition Where the only prohibition is love Spare me the night trampled upon by submission A mask within one's own inhibition Where

We met down at the floating dock I snuck out, scared, I didn't want to get caught We were nervous, mmmm, but it was worth it There was no such thing as consequence There

Сонячний промінь вже заглядає у вікно. Твої долоні, завжди, турбота і тепло. Не дозволяєш променю сон мій відібрати, Ти берегиня моя. Бо кожної хвилини, мов пісня соловїна, Думки летять невпинно від матері до сина. Сонячний промінь