Двори Стоять
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чомусь я думаю про Вас.
Я Вас давно забути вже повинна.
Але чомусь я думаю про Вас.
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природньо - відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина, -
То музика нагадує про Вас,
То раптом ця осіння хуртовина.
Це природньо - музика і час,
І Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!
Але чомусь я думаю про Вас...
Похожие новости.

Я И Ты
Было давно, а как вчера. Я помню всё, мы так мечтали. Думали, что мы навсегда, Мы навека, не замечали. Как время всё унесло, Сердца остыли. Как ночь, наша ночь - Я с тобой, воспоминанья. Я помню эти дни,

Ой У Саду Соловейко
Ой у саду соловейко Щебече раненько. Куда їдеш-від’їжджаєш, Любеє серденько? Ой у полі жито жала, Снопів не в’язала. Не з такими любилася, Правди не казала. А я їду-від’їжджаю В чужий край-сторону. Тебе мила покидаю, Товаришу свою. Ой у полі жито жала, Снопів не

Человек Живет
Чужую жизнь я в бесконечном темпе наблюдаю. Она скитается за стёклами окна трамвая. Живу, а может быть в театре драму я играю, Сценарий между актами в вечернем выпуске читаю. Вижу человека, он живёт как-будто

Эта Игра
Как трудно просто играть В опорном пункте серьёзного рока. Это так же не в жилу, Как рожать раньше срока. И чувствую я - не въезжаю в ворота Здесь узко - нет места для разворота

Віднеси Мене, Любий
Вiднеси мене, любий, у поле неоране, Де гуляють вiтри i шумить ковила, Де колись я тобi в нiч безмiсячно - зоряну Раптом серце своє назавжди вiддала. Приспів: А нiчка, а нiчка Нас вкрила, мов ковдрою, А вiтер