Аккордеонист
Муз: А.Иванов
Сл. Д.Рубин
Сколько лет перепутий, тревог и дождей,
Сколько бед, передряг и бессонных ночей,
Но как прежде сентябрь, и как прежде вдвоем,
Мы по парку осеннему молча идем,
Оставляем следы на дорожках окутанных сном.
Снова в парке желтеющем воздух прозрачен и чист,
И играет для публики старый аккордеонист.
Снова клавиши в памяти осень тревожит тайком,
По остывшему парку мы молча шагаем вдвоем.
Отчего мы молчим, отчего не спешим,
Отчего по дорожкам шагаем пустым,
Не любви, не надежды вернуть не дано,
Мы расстались давно, мы простились давно,
И жалеть об ушедшем и прожитом право смешно.
Снова в парке желтеющем воздух прозрачен и чист,
И играет для публики старый аккордеонист.
Снова клавиши в памяти осень тревожит тайком,
По остывшему парку мы молча шагаем вдвоем.
Сколько лет неурядиц, и толков пустых,
Сколько бед, холодов и вокзалов ночных,
Но кончается день, и развязка близка,
За аккордом аккорд, за строкою строка,
И мелодия осени слышится издалека.
Похожие новости.
Хто Сказав, Що Любові Нема?
Хто сказав, що любовi нема? Хто сказав, що вона не iснує? Та у кожного в серцi весна, I любов водограєм вирує. Приспів: Нас любов кличе в радiсний час, В час весни i в морозяний лютий, I трiпоче
Ритмотека
Зорі на небі, місяць в зеніті, Ми починаємо практику руху, Плани – відсутні, цілі – розмиті, Це відпочинок тіла і духу. Приспів: Нестримний рух, шалена спека, Це ритмотека! Це ритмотека! Нестримний рух, шалена спека, Це ритмотека! Це ритмотека! Гаряче
Клич Синів Перуна
Скажемо "ганьба" сволоті, що вкрала волю На шмат ковбаси промінявши свою долю Та ми зумієм прогнати цю дурну примару Здіймемо руки на славу денного сейтару Прокляття - у воїв хрести на грудях Нехай ватажки не
Не Буду Воювати
Це було в сорок першім, як німці йшли на Москву. Усі совєтські дєті пішли пєшком на войну, Давали всім гранати, чоботі й новий бушлат, Щоб ті совєтські дєті фашистам дали під зад! Приспів: А я
Breakdown (A Long Way From Home)
The clubs are all closed and the ladies are leaving, There’s nobody nobody knows on the street; A few stranded souls standing cold at the station, An nowhere to go but to bed