Tu Pourras Dire

Parce qu'il n'y aura plus de place
M?me plus le temps
Quand nos vies passent et s'effacent
Qui nous attend

Parce qu'il n'y aura plus de trace
De tous ces gens
Ces regards que l'on remplace
Qu'on aimait tant

Puisqu'on se noie dans la masse
D'un monde absent
Je t'ai gard? une place
L? dans mon sang

Et tu pourras dire
C'est un nouveau monde
Il te faut grandir
D'amour ? chaque seconde
Et tu pourras lire
C'est la fin d'un monde
Tu pourras l'?crire
Au del? de mon ombre

Parce qu'il n'y a plus d'espace
On perd son temps
A toujours vouloir faire face
Rien d'important
Parce qu'on se cherche une place
On est vivant
C'est un peu d'?ternit? qui passe
Juste un instant

Et tu pourras dire
C'est un nouveau monde
Il te faut grandir
D'amour ? chaque seconde
Et tu pourras lire
C'est la fin d'un monde
Tu pourras l'?crire
Au del? de mon ombre

Et tu pourras dire
C'est un nouveau monde
Il te faut grandir
D'amour ? chaque seconde
Et tu pourras dire
C'est la fin d'un monde
Et main apr?s main
On fermera la ronde
Et tu pourras dire
Je n' suis plus seul au monde

Похожие новости.

Чорна Троянда

1 Пролетіло непомітно літо, Ти мені даруєш знову квіти, Та чому - не знаю я, ховаю погляд. Ти колись казав, що так буває, В день, коли кохання оцвітає, Розцвітає чорна, як печаль, троянда. І ось долоні твої Тримають

Дай Мені Слово

Я люблю, як я любити можу, І в любові відповідь знаходжу, Я люблю, як я любити винен, Я тебе ніколи не покину, Я тебе ніколи не покину. Коли сонце, зустрічає місяць, Коли сніг вкриває жовте листя, Коли

Летопись

Сага о жизни и смерти. 100 страшных лет, под чёрным парусом, сбываются строки из предсказаний Нострадамуса. Тяжёлые даты как отпечатки на дактиле плёнки остались в памяти, остались в памяти. Протяжные ноты больше напоминают плачь. В

Марш Сотні «Леви»

Гей, відкривайте до свободи браму, Кров’ю свячені золоті ключі: Вулицями Лева веде свою кохану Хлопець із лісу - місяць на плечі. Гей, не страшна нам ворогова страта, Гей, озовися, Батьку у віках. Хлопець із лісу гуляє

Лирическая

Здесь лапы у елей дрожат на весу, Здесь птицы щебечут тревожно. Живешь в заколдованном диком лесу, Откуда уйти невозможно. Пусть черемухи сохнут бельем на ветру, Пусть дождем опадают сирени, Все равно я отсюда тебя заберу Во дворец,