День У День

Починаю день, як звичайна людина, п’ять хвилин на їжу, збирання годину забирає,
Голова іде коловоротом, приїлися вже буденні турботи.
Прямую швидко по рідному кварталу, на обличчі грає посмішка зухвала,
Люди обходять мене стороною, іноді дивують своєю недовірою.
А я позичу бабулець та піду його садити, що буду з ним робити, не можу уявити,
Але в кишені гаманець, то головне... тому прямую навпростець.
А гаманець на товстому ланцюзі, широкі штанці, усе є при собі,
Чимчикую, зиркаю очима, реагую, коли муза моднява лине.

Приспів:
День у день душа розквітає. День у день навколо весна.
День у день серце співає...
День у день душа розквітає. День у день навколо весна.
День у день серце виграває...

Дає мені натхнень бадьоре довкілля, пронизує наскрізь, як електрохвиля.
Дмухає легенько зустрічний вітерець, виробляє повітряний танець.
Триває далі природня вистава, день у день така собі доречна забава,
Рятує мене від зеленого смуту, коли падає зір на буденність закинуту.
Я повернусь тепер, дивлюсь на небо синє, стеля небесная мене накрила
Обрієм окреслила свої кордони, сонячне сяйво дає мені фотони.
Іду, дарую енергію настрою, бажаю залучити до життя більше контрасту,
Райдужно, барвисто зустрічаю день у день, кожен день дарує нових вражень.

Приспів

Похожие новости.

(Marsha Malamet/Liz Vidal) From your lips to God's ear May every wish and every prayer find its way Always be heard and every day May you see them answered In the ones you love In the

VERSE You got a face like the Madonna Crying tears of gold Been pumping gas At the Texaco road to road You're on the run Oh baby yeah you're on the run Oh baby I'm not a trick

В светлый праздник Рождества Вспыхнут свечи. Возвестят колокола Место встречи. Вновь далёкая звезда Путь укажет, Но свою дорогу в Храм Ищет каждый. В храмах России в Рождественский Вечер Души надеждой высокою лечим. Храмы России — любовь и спасенье И к Вечности

Ми сіли в поїзд, не сказали нікому, Ми поїхали в гори , вже далеко ми від дому. Ми скакаєм, волаєм, на гітарі ми лабаєм, Ми гуцулок розводимо, гуцулів підриваєм, Бо то Карпати, то наші

Sunday night, its supper time, the hotel's full and all is fine. You can see that No Vacancy sign from the window of room 39 Monday morning at half past eight, everybody's