Калина-малина
Калина-малина ні сладка, ні горка,
Ой там заплакала солдатськая жонка.
Вона заплакала, горко заридала,
Любила й кохала, в солдати й отдала.
Бути солдатом дуже непросто –
Потрібно бути високого зросту,
Щоб у формі нарядній іти на параді,
Щоб усі, хто це бачить, були справді раді!
Дуже непросто бути солдатом –
Треба тіло своє вміти замаскувати,
Тихо сидіти за густими кущами,
Зненацька почати бій з ворогами!
Раптово почати
Бій з ворогами!
Руками, ногами і, навіть, зубами
Сміливо почати бій з ворогами!
Та краще, щоб з ворогом бій починати,
Треба мати гранати та автомати.
Танки, ракети, радари, гармати,
Кораблі, літаки – усе треба мати!
Й отдала в солдати під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б’ють барабани.
Де б’ють-вибивають, громко й вимовляють,
Розумівських хлопців в солдати приймають.
Дуже почесно бути солдатом –
На провокації не западати!
Нехай на паролі шпигун зазіхає –
Для нього солдат наш паролів не знає!
Бути солдатом дуже почесно –
На всі запитання давати відповідь чесно.
Як про медалі вдома хтось запитає –
Слід чесно казати, що медалей немає!
Немає медалей,
Медалей немає!
Якщо мама, чи тато, чи брат запитає –
Слід чесно казати, що медалей немає!
Насправді медалі не потрібні нікому,
Потрібні: подяки від воєнкому,
Значки, ордени та відпустки додому,
І крутий дизайн дембельського альбому!
За отецьким сином батько й мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче.
За отецьким сином браття, браття та сестриці,
А за сиротою дівки, дівки-жалібниці.
Похожие новости.
Стюардеса
Туман упав на лін(?) - вильоту нема, Без гуркоту турбін на душі зима. Я в телефон кричу: «Не сумуй дарма. Я скоро прилечу, розведу туман.» Я в телефон кричу: «Не сумуй дарма. Я скоро прилечу,
Вона
Вона мріяла бути трохи більше, Трохи більше, ніж пусте, Вона брала твій подих, тільки подих, Тільки згадку на стіні. Подзвонила,запитала, Не почула,записала знову Закрутило вихрем , зачепило краєм, Затягнуло серед, розірвало на шматки. Змінила все через, через силу, Через
Лондон – Париж
Может быть никогда Может быть навсегда Захочу с тобою рядом быть Новые города Старые поезда К тебе, но ты уже не та Лондон - Париж Голуби вверх, блики крыш Старый бульвар И на деревьях пожар Лондон - Париж Голуби вверх, блики
Бесконечная Нежность
Хрупкой рукой держишь небо Как это было нелепо Не позволять, небу падать На запреты Ты для меня всё что мало Между землёй и началом Мы так искали затмений Покрывала Просто бесконечная нежность Нас манила так неизбежно Где друг друга мы
Unser Haus
Hab ich zwanzig Jahre lang hier gewohnt, in diesem stillen Haus, in dem nur noch meine Mutter lebt und die Erinnerung verstaubt? Sechs Kinder haben hier mal getobt, immer bis mein Vater heimkam. Und wenn er