А Ты Мила

А ты мила, а ты мила штос думала
Кєд сой гвечер, кєд сой гвечер зо мнов спала
Тота єдна думка моя
Же ты не мій, я не твоя душко моя

Чого єс ся, чого єс ся погнівала
Кой єс щыро, кой єс щыро не думала
Забуд мила то гніваня
Бо то было на прощаня душко моя

Од тых думок, од тых думок серце болит
Хто на двоє, хто на двоє любов ділит
Моя любов знат лем тебе
Не ход гу двом, прид до мене душко моя

Похожие новости.

І степ востаннє над рікою Ординець міряв головою... Все ближче коні, лиця злі, Схрестились, скрегнули шаблі, Переплелися іскри з кров’ю, І знову криком Придніпров’я Прошив у жасі людолов. Та біснувалась криця знов, Шипіла кров, шипіла піна. Козак вимощував долину Чужинським

Вот и мне, как всегда, повезло Лепестки по краям обожгло Я подсолнух Назло Если кто-то сомнет – подымусь И до солнца опять дотянусь Повезло Я подсолнух Назло И придут холода, согреет меня земля Королева-зима укроет меня сугробами Но оставишь меня, я

Безглуздо пульсує буття У виснажених артеріях З каналізаційних систем Розхлюпуються бактерії Вічності голий кістяк Обгризений пацюками Дороги невпізнаний труп На карті, розмитій дощами Приспів: Синтетичних істин кубло Розвертається злою безоднею Підступно гніздяться на дні Маніакальні світогляди Біль накопичує силу В роздробленому суглобі Чорні провалля облич Хапають

Не сдавай меня брат, дело общее, я крайне выжил Сорвало крышу, слышишь? Одним же воздухом дышим Я не хочу срока как и любой пацан, Не знал я, что на большой дороге стоял капкан Тебя

Жила когда-то старая гадалка, стояли в мире старые века, И нищие и принцы, как подарка, просили счастья с картами в руках. Гадалка плутовала как умела, и помогал ей хитрый попугай. И хоть ошибки