Волынки и Web.
Ничего общего! Почти...

Flores

В рубрике: Тексты песен — 23.10.2012

T?came,
suavemente como tocas una flor,
que deja su perfume con su dulce olor,
que si la cortas todo acabar?.

M?jame,
las gotas se detienen entre p?talos,
y luego caen al suelo humedeci?ndolo,
si vivo es del amor que t? me das.

Porque yo,
jam?s te cortar?,
te quiero ver vivir,
con tu color sutil,
alucin?ndome,
enamor?ndome de ti.

Porque yo,
conservo tanto amor
en este coraz?n,
el mundo no es para
en un jardin o dos,
que sabes que perfectos no son.

T?came,
es primavera y todo es como m?gico,
el viento me acaricia suave y c?lido,
de pronto, finalmente, brotar?.

Porque yo,
jam?s te cortar?,
te quiero ver vivir,
con tu color sutil,
alucin?ndome,
enamor?ndome de ti.

Porque yo,
conservo tanto amor
en este coraz?n,
el mundo no es para
en un jardin o dos,
que sabes que perfectos no son.

Porque yo,
jam?s te cortar?,
te quiero ver vivir,
con tu color sutil,
alucin?ndome,
enamor?ndome de ti.


Похожие новости.


Не Кажучи Нікому (разом з Тартаком)

Не Кажучи Нікому (разом з Тартаком)

Коли війна вривається у двері, Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою... Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І



Повернення

Повернення

Солдати сплять блаженним сном у пам’яті вкрали ключ повільно жити з таким ярмом важко кинути забити Мій дім кличе тебе мій світ бажає тебе в цей час я знаю сотні причин які пояснюють цей факт дивись я мріяв стати колись зовсім



Эх, Москва

Эх, Москва

Снова по деревне дождь идёт, И пчела жужжит в оконце, И трава на цыпочки встаёт, Чтобы раньше всех увидеть солнце. Но среди асфальта у моста, Я машу вслед облаку рукою, Эх, Москва моя Москва, Что же ты



Серед Диких Степів

Серед Диких Степів

Серед диких степів, де простори ланів, Там де вітер по полі гуляє. Там в чужій стороні, без рідні, без сім’ї, Молодий партизан умирає. Рідний край він любив і дівчину лишив, І пішов з ворогом воювати. Бо



Кленовий Листочок

Кленовий Листочок

Я вже давно забула, як позіхало світило, Як кутало круглі плечі в пухнасту ковдру ночі... Де літо моє далеке – вранці по воду ходило, Шо в відрах срібно – рожевих ще й досі мені хлюпоче... Та все перекреслили




Нет комментариев

Комментариев нет.

Извините, обсуждение на данный момент закрыто.