По Утру

Ночь…
Наша дочь, но нам не подвластна:
Ты так прекрасна!
Вздох глубоко, становится ясно -
Это опасно!
Взгляд – не намек,
И ты понимаешь: что-то теряешь.
Ночь… Наша дочь И ты это знаешь.

Я встану по утру,
Оденусь и уйду,
Разрушив нашу общую мечту.
Я ухожу туда, где не был никогда,
И вряд ли я вернусь еще сюда.

Ты далеко, и время не доктор –
Раны не лечит.
Ты далеко – я зажгу свечи,
Мечтая о встрече.
Боль, эта боль уже не покинет –
Не канет, не сгинет.
Там, где-то там сердце остынет.

Я встану по утру,
Оденусь и уйду,
Разрушив нашу общую мечту.
Я ухожу туда, где не был никогда,
И вряд ли я вернусь еще сюда.

Похожие новости.

Наши судьбы жуткий бурелом Все ломаем, а построить бы И порой не слыша детский стон Мы в страстях теряем головы Эти лица видим мы во сне Эти мысли жгут сильней огня Ты взрослеешь где-то в далеке Без

Не співай для мене так Я не зможу відійти І не зможу приспати Всіх думок своїх Не співай для мене так Як то можеш тільки ти Твоя безмежна Але не для всіх Приспів: Лети, моя пташко, у своє небо Як

Стріляли, зрештою, свої... ...в квітні були зняті мої вірші у "Зміні", зарізані у "Жовтні", потім надійшли гарбузи з "Дніпра", "Вітчизни". (з щоденника Василя Симоненка, 3.09.1963р.) Таки прострелений словами У пружні груди й навздогін - Як по землі

Go do it, Got to go through that door, There's no easy was out at all . . . Still it only takes time 'Til love comes to everyone. For you who it always seems

І попливли вінки – Доки не згасне свічка. Любиш чи навпаки – Не поспішає річка. Даруй мені слова, Даруй мені плітки. Якщо та ніч була, Була чи навпаки. Ватра не зніме гріх – Інша тримає руку. Як же, скажи, ти