Пане Полковнику
Я прокидаюся німий,
А ніч глуха, хоч вовком вий.
Пульсує по ікони тлі свинець багряний.
І тільки морок степовий
Карбує інеєм на склі
Портрет Світлани.
Бродить по степу розхристаний вітер.
Пестить вустами стяг над полком.
Пане полковнику, вимерзли квіти.
Джуру забито, смерть над Дніпром.
Вітер по степу пісню співає
Про Україну кольору мли.
Пане полковнику, вальс вже лунає.
Скрипка зітхає, плаче - де Ви?
Пане полковнику, сніг сипле в очі,
Сад у маєтку зрубано вщент.
Вибито вікна... Губи дівочі...
Чобіт великий... Портрет - на паркет.
Відлиго, сльози тихо лий,
Могильний дух сьогодні злий.
Гармати б’ють зимовий грім,
Тополі п’ють кудлатий дим.
Полковнику, в історію
Напишуть: "Ти загинув.
Життя - за Директорію.
А серце - за Вкраїну".
Ти не прокинешся живий.
А ніч глуха, хоч вовком вий
Пульсує по ікони тлі свинець багряний,
І тільки морок степовий
Карбує інеєм на склі
Портрет Світлани.
Похожие новости.
Боль
Боль рождается где-то там, Во внутренностях живота Как будто кто-то железным прутом Там дико вращает… Боль, острее чем красота Наглее чем моя нагота Она такая же как и я. Мы никого не прощаем никого Мы никого не прощаем Я
Развилка
Блики ярких огней слепят глаза Мы в потоке машин, мельканьи теней Я заметил вдали, ты стоишь как тогда На развилке дороге мое Где прошедшие дни мне не забыть Захотела я вновь быть рядом с тобой И
Індійське Кіно
Зірка місяць обіймала, у країну дивну гукала. Любаси не помічали, як у човні пливе швидко час Небесних чар у полоні, мінливої її любові Закоханий до нестями Мольфар вірші для неї складав. Як Мітхун Чакраборті,
Не Лечится
Милая, ведь это не лечится И я ее, вряд ли, оставлю Сердце вдруг вот гляди и расплещется И на губах останутся капли лжи Мне не выносимо держи Расплавленных глаз витражи В алмазную пыль разбивай Милая, ведь
Ой!
Ой, я боюсь, не надо Ой, я не виновата Ой, я ошиблась, правда Я так хочу быть рядом. Подожди немного, долгая наша дорога Нам ведь по пути Не торопи меня только, остановись не надолго Вновь мы полетим. Припев: А