Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

Він був ще малий, зовсім ще дурний, Вчитися не хтів, битися не умів. Цілий день курив, вже не помню шо. Цілий день блудив і до дому не йшов. Не йшов, не йшов і до

Thought it was dead and buried Then it woke you up last night You sounded so damn worried You've been tossing, turning, both ends burning I wanna put your mind at ease again (Make everything

This life is full of choices, Hard to make one all the voices, In my head, Those blue eyes I'm in love with, Or that highway which ever I pick, There'll be regrets, I go one

А че делать? Можно шкаф передвинуть Или позвонить дальнему знакомому и его кинуть!! Пока тебя мажут ,свои качели качают каждого ЦАО продакшен Хотя становимся старше,иногда так страшно проснуться взрослым однажды Пока тебя мажут ,свои качели качают

А зорі падають в траву, мов стиглі яблука у серпні. Своєю мукою живу, чеканням радісно-нестерпним. А осінь дихає в плече, її кортеж ось-ось прилине. Стою між радістю й плачем - самотня, кинута пташина. Приспів: Де