Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

Я си хлопець молоденький, нихто про мня нич не зна. Лем та єдна фреєречка, але она не повіст. Хоц би она повідала, але она не може. Сама мене закликала: "Под Яничку, небоже". Она мене

Зимний город заснул уже, В синем сумраке лишь одно На двенадцатом этаже Не погасло твоё окно. Я вхожу в автомат ночной, Этот свет, как тревожный взгляд, Набираю номер я твой И сигналы к тебе летят. А вокруг ни

Я забываю как меня зовут Когда тебя я вижу, ангел мой Пусть в моей жизни даже птицы не поют Лишь только б слышать этот голос неземной Неповторимая и несказанная Всегда любимая, всегда желанная Среди затмения моё

Позич мені мою любов Я поверну, або проп’ю Даруй мені свої думки Чи поміняй їх на любов Якщо лишилось кілька днів Один із них - ти, як ти хотіла До п’ятниці треба жити Сьогодні я хочу жити Коли Приспів: День

Встретились у магазина, встали в очередь, Ждут на праздники престольные гостей. У неё растут два сына, у него - две дочери, Да вот общих не послал Господь детей. Улыбнулись, побледнели, почеломкались. - Как дела? -