Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

No sol da manh? senti o teu calor Cantei, pulei, brinquei Sorri da minha dor Cad? meu amor? No sol da manh? senti o teu calor Cantei, pulei, brinquei Sorri da minha dor Cad? meu amor? A amoreira

Я чекала на тебе давно І в чеканні сльозилось вікно. Бо в дорозі, в моєму житті Зустрічались не ті, все не ті. Та в холодних дощах, в сніговій Знала жде мене суджений мій. Не злякавшись колючих

Как цунами накрывает волнами запах твоих духов, Разорвала мое сердце странная любовь, За тобою по воде бегу я и вижу берега, Что со мною бешеные скорости, это волна Рифы, мифы, танец, нимфы Припев: Цунами, в

Він підіймається у синю верху даль Він думає, що там його не дістане Сірість буднів та щоденний жаль Жаль за тим, чого він не має Цей обман такий солодкий наче кольоровий сон Ця зануреність в

D'accord, il existait D'autres fa?ons de se quitter Quelques ?clats de verre Auraient peut-?tre pu nous aider Dans ce silence amer J'ai d?cid? de pardonner Les erreurs qu'on peut faire ? trop s'aimer D'accord souvent la petite fille En