Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

І Весна в вікно до мене заглядає, Малює подихом день. Усе навколо щедро прикрашає Танком барвистих пісень. Приспів: Ти чаруй і співай, Ти надію не втрачай. Сум за обрій понесло, Щоб усе було Файно. (4) ІІ Весна до щастя двері відчиняє, Шепоче тихо

Я пам’ятаю час, коли лиш починався світ Хто міг, той підіймався та йшов. Ішов собі високо в гори, взявши у похід Свою надію сильну, як любов. Приспів: Що все буде добре Для кожного з нас. Що все

L’histoire connait differents etats et differents gouverneurs…Les guerres, les revolutions… elle nous parle de l’honneur et du trahison. Aujourd’hui nous allons parler de Louis 16. C’etait un roi un peu

Один верблюд сказав колезі верблюду: - Хау ду ю ду! Хау ду ю ду-ду-ду! Як ся подобає пустеля вам оця? Куди не глянь - ні краю, ні кінця! - Я з вами згоден, -

Ноет и рвется, сердце неймется,- Хочет вырваться из груди! Ну а холодный разум смеется… Не торопись, говорит,- подожди! Небо сломалось. Нет четких мыслей… Полностью я, не уверена в том, Что происходит? И что будет дальше? Так продолжается день