Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

Припев: Сука, в натуре сука! И больше ничего другого мы не можем сказать. Сука, в натуре сука! Эти вопросы нас тормозят, твою мать! Эй, братишка! Послушай сюда. Твоя жизнь и моя течёт куда-то, блин, не

Let the lies go Let... He's everybody's token, on everybody's wall Blessing all the papers, thanking one and all Hugging all the babies, kissing all the ladies Knowing all that you think about from writing

Вставай Треба нам підійматись Я покажу тобі світ малий Де ти номер один Вставай Годі тобі спати У своєму ліжку Ти - номер один Приспів: Я втомився бігти Десь тут є моє місце Дайте мені сісти Або лягти Вставай Якщо хочеш знати Маєш право на

Згадай біль розлук і надій, Згадай за вікном заметіль. Нехай пронеслось стільки літ, стільки зим. Згадай літній дощ і грозу, Згадай щастя гірку сльозу. Любов, що згоріла і зникла, як дим. Приспів: Я збережу вогонь Серед зими ночей Теплих

Все, що росте на українському городі, З любов’ю щедро ми до столу подаєм. Та над усе в житті ми дякуєм природі, Коли смакуєм щойно звареним борщем. Він по обіді кличе кожного до хати, І по