Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

One,two,whatcha gonna do? ain't nowhere to run,when He's looking for you, three ,four,He's knocking your door ain't no where to run you can't hide no more don't you ever listen,to what the older people

У меня есть друган, он веселый пацан, Кое-кто его знает из вас. Мы всегда с ним вдвоем, вместе песни поем, И о нем мой печальный рассказ. Он забавный такой и всегда под рукой, И ему

То, что держит тебя на пределе не найти ни в песнях, ни в книгах нам с тобой по пути, но на деле мы играем в разные игры и в твоих глазах станет вдруг тесным привычное место в

Твоя пронзительная нежность, Твоя губительная страсть, Как будто смерти неизбежность, Имеют надо мною власть. И я, всего лишь раб послушный, Терплю мучительную боль, Когда легко и простодушно Ты вновь повелеваешь мной. Небрежно брошенное платье Твое тепло еще хранит, А на

Я здоров, свеж, светел, ну и чего так дико? Боюсь будущего аж дышу тихо Рекламный щит, случайный сквер, узор теней: Всё в Москве напоминает о ней... Что-то делать надо... что-то делать надо, Я блуждал взглядом,