Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

Ты говоришь: «Не люблю!», Но я не верю, нет. Со мной играешь в игру, На сердце ставишь след. Но знай, не сдамся так просто. И пусть шанс один на девяносто. Меня не спугнут твои угрозы, Всё

I was a highwayman. Along the coach roads I did ride With sword and pistol by my side Many a young maid lost her baubles to my trade Many a soldier shed his

Love, no love don't Love don't come easy What does it take To make a good boy a man? Satisfaction. What does it take To make the world understand? Satisfaction Some people need it Some people don't But it you

Now my work is done I feel I'm owed some joy Oh Imogene and Abelard I'm your homeward boy But there's another one Who brings me to your door And the boat she weaved from the

Ты на вершине мира. На лавине белой. Мне не хватает силы Чтобы это сделать. Просто, в пропасть… Чтобы тебя сбросить… Я попадаю в сети, Падаю на камни. И, задыхаясь, ветер Трогаю руками… Просто, в пропасть… Чтобы себя сбросить… Просто… Чтобы себя сбросить… И я