Дума: Шлях до небесної України
Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.
Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"
Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!
Похожие новости.
Більше Любові Я Не Бажаю
I Минає час і ніч, летять роки і дні. Ми залишаємось і надалі одні. Життя давно не те, змінилось воно. І все навколо стало чорно-білим кіно. Сиджу один собі я десь там на даху. Думок своїх
The G.O.D.
The G-O-D Aiyyo, check it out...It's God's Son I know I always give you clowns a little lean to come out Cause I drop every two years...but it's over now, you know? Hah [Chorus] The
Вождь
Прошу прощения, за то, что все мои темы, практически, получаются какими-то наркотическими Это закончится очень скоро, но пока в моей голове вот такие разговоры: Ну как, рад? А? Что? Пока не знаю, но
Laissez-Nous Twister
Vous avez connu le bon temps Pour nous qui avons vingt ans Le bon temps c?est maintenant Et laissez-nous twister S?agit pas de vous moquer Arr?tez de nous bl?mer Nous dansons ce qui nous pla?t Et laissez-nous
Космос
За межі майбутнього спливають роки, як крізь пальці пісок. Скажи чи ще віриш в забуте, що воно передасться і зробить поганий крок. Забудь про це, тут зовсім не те. Тут час триває
