Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

[Verse 1: Z-Ro] My nigga Redd been assisting me with holdin my head But I can't focuse cause so many niggaz in the street owe me some bread And if you fuckin' with

Горе, доле ходжу, не виджу никого, Серце моє плаче од жалю великого. Шугаю, шугаю, ци ти тепер в раю, Ци ти ще повернеш, ци юж не повернеш, до рідного краю. Плачте, гори, плачте, плачте

Йой! Хто так ходить біля хати, худобу пуджіє мені Півночи я негоден спати, шкребуть мурахи по спині Відкрив віконце виглідаю, нігде не видко ані душі Сиджу мурдуюсь, час не гаю - на писку

Стежини, квіти-чебреці Мене зовуть у Грабівці, В моє дитинство, у село, Де хороше мені було. Приспів: Але із тих юначих літ Життя пізнав, побачив світ, Та серцем линув на поріг В моє село, мій оберіг. (весь куплет -

Верба над водою коріня в долину Што-с мі учынила, же за тобою гину Я ти не зробила, ани моі очы То ти учынили твоі темны ночы Фраєрков ты была, женов ти не буду За то