Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

IF I COULD BE HIM (Merle Haggard) « © '65 Tree Publishing, BMI » We're all friends you and I me and him And it's wrong to want you like I do And no way

Southern pacific, Red, white and blue. Where are we running to? Over the wide plains. Over the wide plains. Take me to some place new. Remember me to Roxianne. (You know she's still lovely) Tell her I was

Вниз - по стеклу острым это так просто по стеклу вниз вниз, разбудить чувства это так грустно на пути вниз ничего больше не случится ничего ничего больше не приснится ничего по дороге в рай... вниз - это так быстро

Не кипит - спит любовь твоя. А могла б она как звёзды сиять... Сердце мне пронзить лучами… К себе его на век приколоть и не отпускать... Припев: Дай любви - огненные звёзды! Я так жду свет

Harlem Жовта кульбаба, сонце і вітер. Ти сперся рукою на холодильник. Хтось говорив... Я пам’ятаю, що сходило сонце вже сотий десяток. Harlem. бувають хвилини ще більш сумніші ніж сльози від чайного листя - Годинник