Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

Небо і я - то майже сім’я Скільки разом спалили зілля Я не допив ще свого життя Хоч кожен початок шукає кінця Приспів: Ти як? Чи не проти Вдихнути мій дотик Стояти навпроти Небо лягло, вдарило током Ти як?

Его глаза устали, смотреть людям в лицо. Больше всего он боится, увидеть себя самого. Боясь однажды, столкнуться, с собой лицом к лицу. Самое страшное это увидеть внутри себя пустоту. Неважно, что ты не сделал,

Играю, рискую, Боже, как она танцует! Кольнула невнятно, Это что-то непонятное Навстречу несется, Вот оно, сейчас начнется! Я плачу – она смеется. Припев: Если пришла – смотри, Как я без тебя научился жить. Видишь, я летаю камнем с души. Смотри! Это

Вiддзвенiло лiто в запашних покосах, У журливих хмарах синiй небокрай. Розплела кохання золотавi коси I пiшла вiд мене, кинувши: "Прощай!" Приспів: Прощай! Та чи зможу тебе я забуть? Прощай! У цiм словi безрадiсна суть. Прощай! Наче пострiл прицiльний, що б’є Прямо

I've been fightin' with these sheets again Can't make myself lie still My pillowcase is soakin' wet And yet l feel a chill It takes all I can do these days To just survive the