Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

There's a woman in the wardrobe singing Beatles out of tune, And a salesman in the corner trying to blow up a burst balloon, And the Managing Director, he's a-lying on his

Ах, как трудно мне, Ах, как мне трудно! Не хватает, порой, мне Ни сил и ни слов! И обиды моей Голос трубный Громче всех на свете Земных, земных голосов. Понастроила сама Из надежд терема. И ищу я теперь Своего, того, в

I wonder what she'll think about me leaving Wish I could be there hidden if she cries 'Cause leaving really won't be worth my trouble If I can see the teardrops fill her

Я молюся за тебе, рідна, просто неба, Ти та єдина, яку мені так треба. Бо я не можу без тебе жити, Без твого сонця, без твоєї ночі. Де будеш ти, там буду зажди я. Я

Любовь такая лишь раз бывает, Мы не умели её хранить. И ты в разлуке ломаешь руки, А я стал пить, чтобы про все забыть. Припев: Про эти волосы, что плещут, как река, Про нежный голос,