Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

Снова воротился я, это не каприз. Слушать по - над пашнею, жаворонков свист. Здесь парит, как пьяная, тёплая земля. Здесь живёт желанная, у меня. Припев: Тихо улыбается весной, барышня черешня. Вся она от счастья расцвела, так

Все недели здорово потели, Под облака вместе взлетали. Вино и пена брызгами по стенам И сплошь клёш, сердце не трожь. Припев: Да- да- да- ду до дури. Ду- ду до дури. Я подарю стильное солнце. Да- да-

Запрограммированный муж, Подначитавшийся газет, Урвав на кухне жирный куш, Запирается в клозет. Отдельный кабинет! Проинформированный муж Глазами «зырк» по сторонам. Он делит их на явных шлюх И на вполне приличных дам Дарвина ученье – видоразделенье! Эрегированный муж, Оклад ни низок не

Его глаза устали, смотреть людям в лицо. Больше всего он боится, увидеть себя самого. Боясь однажды, столкнуться, с собой лицом к лицу. Самое страшное это увидеть внутри себя пустоту. Неважно, что ты не сделал,

Мальвіна і П’єро зустрілися на мить, І вже в очах тепло, і серце не болить. Та в цей чудовий час страшило Карабас У різні скрині кине їх жорстоко. Приспів: Мальвіна і П’єро - дві долі