Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

Господь, Ты все для меня, Без Тебя не могу прожить и дня, Ты всегда рядом со мной, Я хочу быть под Твоей рукой! Ты меня освободил, И другую жизнь мне подарил. И я не хочу петь, Я

refrain x1 (lefa) tout ce qu'on vit tu le ressens dans squ'on gratte et squ'on gratte tu le comprend m?me si ta pas l'bac tous nos th?mes tu l'ressent dans nos sons

Спит девчонка одна И ей снится, что не хочет Быть ему лишь верна Вот что сниться ей этой ночью Она не хочет Этой ночью И разорваны в хлам Все надежды и сомненья Целый мир пополам Словно нет спасенья Она одна Как

Накрутишь на пальцы мои нервы, Услышишь, как уходит вода. Я стану последней, а ты первым. Неслышно уплывет голова. Ты живи без меня и не надо слов Понимаю, что зря вытекает кровь Я смотрела вперед,я смотрела назад Я

Я боюсь легко летать Я боюсь тихо спать И одна минута сна Наверх надолго Я хотела быстрого сна, Он один на все времена Нас целует слепая беда, беда, беда. Я не боялась трогать. Я не хотела помнить. Я заварилась