Дума: Шлях до небесної України

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль
Їдуть фіри чумацькії мальовані.
Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють,
Що то їх турецькії люди волами називають.
Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають,
Дари йому везуть-зберігають.
І не торкне їх орда татарськая, ні неволя бусурманськая,
Бо везуть вони книги чудеснії, усякому чоловіку інтереснії:
Єрмолой, Бермолой, Савгирю і ще тую, що телятино’в обшита,
І ще тую, що телятино’в обшита.

Йой тут лихо велетенськеє придибило
Єдного чумаченька плутонсько’в гарячко’в прибило,
Очі йому закрило, язика висолопило.
Чумацький ватаг люльку з рота роняє,
Місячний попіл на полудрабок висипає,
Сльозами-зіроньками рідну землю омиває,
До чумаків промовляє:
"Йой чумаки, що ж нам робити?
Де Петра-свата схоронити!?"

Бистро-єси рішили, що робити.
У великого воза Петра-свата положити,
Другим накрити, у Всесвіта космічного запустити.
Дотепер воно літає, українським чумакам путь до Криму освіщає.
Що то його староста миргородський Великим Возом величає!
Лети, лети звеселяйся, у білі шати вбирайся,
Дума моя превелебная, на тихі води, на ясні зорі,
У світ християнський!

Похожие новости.

Що загубили ми в саду Слід наших мрій Що ми взяли сюди з собою А що лишили назавжди Що нам вдалося зберегти Тепло дощів Чим ми прикрасили дорогу І скільки кроків у пітьмі Тепер над нами нове небо І

[Drake] I said tell me whats really going on Drizzy back up in this thing I'm ready, whats happening Gon for surgery but now I'm back again I'm bout my paper like a muthfucking

Я до тебе йшов усе життя. Був той шлях мiй тричi горем битий. З часом, знаю, конем в небуття, Тiльки ти, єдина, будеш жити! Приспів: Пiсня серця, моя доле Україно! Сад вишневий, диво - пiсня солов’їна. Синє

Свет семейного преданья, свет семейного преданья, Старой бабушки завет - На дороге ожиданья, на дороге ожиданья Ты любви отыщешь след. То, что сердце открываю, Не поставьте мне в вину, Я о

Я стал тебя немного забывать И отвыкать от нежности и ласки, Мы начинали, чтобы все отдать И нету продолжения у сказки. Холодный свет луны печально светит И грустно плачет ветер за окном И небыло счастливей нас