Подібен Апостолу

Коли метаєшся в самотності.
І віриш, ще не заборонено.
То ніби в благодатному Різдві.
Секунди ловиш задоволено.
Клянучи з ліжка до дверей,
То знов до столу.
Стаю подібне я апостолу
Життя земно Христового.

Біжу із дому.
Розбиваю вщент.
Надію близькому віддать частину неба.
І бачу – перетворююсь в ніц.
Навколо сонних і безликих лиць.
І знаю всю неповноцінність фраз.
І вірю в всю верховність слова.
В мені вскипає благодатний газ.
Щоб в вірш перетворитись знову.

А що ж там далі.
Далі я молю.
Щоб не залишив все як є і було.
Щоб не предав він нас безчасово вогню.
І щоб в протопі знову не втонули.
І хай молитвою прозвучить мій вірш.
Хай не заглохне в душних стінах.
Щоб неспослав іще любові.
Щоб укріпив серця у вірі.

Похожие новости.

Тебя опять уносят самолеты, Тебя опять увозят поезда. В дороге ты в любое время года, Торопишься неведомо куда. На расстоянии чувствовать умею: Тебе светло - и сразу мне светлей, Твоя печаль становится моею, Твоя удача кажется моей. ПРИПЕВ:

За твоїм веселим гаєм, За барвистим небокраєм Серце серцю промовляє Зачаровані слова. В них до мене очі сяють, Наче зорі із туману, В їх вогні сніги розтануть, Зійде сонячна трава. Приспів: На долині дощ іде, Мак червоний не цвіте, Серед ночі

Completely complacent So decidedly vacant I keep waiting for something to give But that something is always me You consume what you’re able I get crumbs from your table You call this comfortably normal But I call it

Стандартний ранок Відсутній сміх Ти виправдовуєшся - Вчора ти зробив що зміг. У місті пекло Дівчата майже голі Одну з них ти відокремлюєш Мимоволі. Зверхньо, але не високо Ти глянеш на мене і пройдеш Я бачу, моя дівчино, Що поки що

Мы с тобою встретились в городском саду, Стройная девчонка в платье белом. Думал я - на счастье, а вышло - на беду. Целовалась ты довольно смело. Все мне говорили, что, наверное, я сдурел: Ты ж