Подібен Апостолу

Коли метаєшся в самотності.
І віриш, ще не заборонено.
То ніби в благодатному Різдві.
Секунди ловиш задоволено.
Клянучи з ліжка до дверей,
То знов до столу.
Стаю подібне я апостолу
Життя земно Христового.

Біжу із дому.
Розбиваю вщент.
Надію близькому віддать частину неба.
І бачу – перетворююсь в ніц.
Навколо сонних і безликих лиць.
І знаю всю неповноцінність фраз.
І вірю в всю верховність слова.
В мені вскипає благодатний газ.
Щоб в вірш перетворитись знову.

А що ж там далі.
Далі я молю.
Щоб не залишив все як є і було.
Щоб не предав він нас безчасово вогню.
І щоб в протопі знову не втонули.
І хай молитвою прозвучить мій вірш.
Хай не заглохне в душних стінах.
Щоб неспослав іще любові.
Щоб укріпив серця у вірі.

Похожие новости.

Стихи и музыка: А. Васильев В эту ночь дивным цветом распустится папоротник В эту ночь домовые вернутся домой Тучи с севера, ветер с запада, Значит скоро колдунья махнет мне рукой Я живу в ожидании чуда

Убегай, возьми меня. Я хочу туда, где ты дышишь! Это мокрая зима, и сквозь дождь ты меня не слышишь... Я обманывала день, я купалась в облаках и в прочем. Если ты моя тень,

Эти роли не для нас, не играем мы сейчас Ядовитая, разбитая, убитая я Всё забыто, решено, слёзы высохли давно На пути к новому миру и счастью я. 1 куплет. Все чувства снегом замело, Боль впитала то

Не йди за ним Не твій, він - мій Не твій, він - мій Без серця в глибині І тільки я за твою любов буду битися Я за твою любов буду битися Я за твою любов

Среди ночи грудь заныла, среди ночи. Слышен крик: "Пошто ж ты, милый, саблю точишь?" Шесть годов с тех пор минуло, семь раз ранен, Градом било, ветром дуло, что с ним станет! Среди ночи он проснулся, среди ночи. Сел на лавке,