Подібен Апостолу

Коли метаєшся в самотності.
І віриш, ще не заборонено.
То ніби в благодатному Різдві.
Секунди ловиш задоволено.
Клянучи з ліжка до дверей,
То знов до столу.
Стаю подібне я апостолу
Життя земно Христового.

Біжу із дому.
Розбиваю вщент.
Надію близькому віддать частину неба.
І бачу – перетворююсь в ніц.
Навколо сонних і безликих лиць.
І знаю всю неповноцінність фраз.
І вірю в всю верховність слова.
В мені вскипає благодатний газ.
Щоб в вірш перетворитись знову.

А що ж там далі.
Далі я молю.
Щоб не залишив все як є і було.
Щоб не предав він нас безчасово вогню.
І щоб в протопі знову не втонули.
І хай молитвою прозвучить мій вірш.
Хай не заглохне в душних стінах.
Щоб неспослав іще любові.
Щоб укріпив серця у вірі.

Похожие новости.

In old Padres Nadres Old Mexico Once in my travel I happened to go I met Maria and we fell in love It seemed like heaven came down from above Dark skin and dark

Сердце тихо стучит, Мы прошли лабиринт: Снова вышли на свет. Солнце слепит глаза, Расставаться нельзя, Но любовь, как снег… Растаял твой поцелуй На горячих губах моих, Я прикоснулась к тебе И мир притих. Розовый снег На крышах домов Между землёй и шёлковым

Ария из мюзикла "Кентервильское привидение" Муз: А.Иванов Сл. Д.Рубин Любовь и зла и смерти во сто крат сильней И самой мудрой мудрости мудрей, Сиянье утренней звезды и исполнение мечты, И явь, и сон соединились в

Ой ти, дівчино з горіха зерня, Чом твоє серденько - колюче терня? Чом твої устонька - тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то захоплює серце пожаром? Ох,

Хмари як хмари, небо як небо і ти далеко живеш, Хмари як хмари, небо як небо. Куди дівчино йдеш? Злива як злива, ноги намокли, серце від смутку болить, Злива як злива, ноги намокли,