Ой, Ти, Галю

Їхали козаки
Із Дону додому,
Підманули Галю,
Забрали з собою.

Ой, ти Галю,
Галю ж молодая,
Підманули Галю,
забрали з собою.

Поїхали з нами,
З нами козаками,
Лучше тобі буде,
Чим в рідної мами.

Ой, ти Галю,
Галю ж молодая,
Лучше тобі буде,
Чим в рідної мами.

Везли, везли Галю,
Темними лісами,
Прив'язали Галю
до сосни косами.

Ой, ти Галю,
Галю ж молодая,
Прив'язали Галю
до сосни косами.

Побрели по лісу,
Назбирали хмизу,
Підпалили сосну
від гори до низу.

Ой, ти Галю,
Галю ж молодая,
Підпалили сосну
від гори до низу. (весь куплет - 2)

Ой, ти Галю,
Галю ж молодая,
Підманули Галю,
забрали з собою.

Забрали з собою

Горить, горить сосна,
Горить та палає,
Кричить Галя криком,
Кричить промовляє.

Ой, ти Галю,
Галю ж молодая,
Кричить Галя криком,
Кричить промовляє.

Хто у лісі буде,
Той мене почує,
Той, хто дочок має,
Хай їх научає.

Ой, ти Галю,
Галю ж молодая,
Той, хто дочок має,
Хай їх научає. (весь куплет - 2)

Похожие новости.

Good Ones Go (Interlude)

Oh yeah [Verse 1] Summer's mine I swear I said about a hundred times, I'ma need it back I wish that you would come and find me Just to tell me that I haven't changed,

Нужен

Позади шаги по воде Мои сны тобою согреты Прикоснись, знаешь руки твои Пахнут солнцем, пахнут летом. Я хочу слышать голос твой И собой твои сны нарушить Признаюсь я самой себе Ты мне нужен, очень нужен. Припев: Не утонет солнце

Вічний Сон

Забруднені дні, лишають сліди на очах Вулиці пусті, для когось це дитячий страх. Немає тих, хто спить тепер вічним сном Але в душі залишається, відбивається добром не злом! Приспів Вічний сон - для когось це

Пліч-о-пліч

Пліч-о-пліч, ніч в рукав, Сон замовляє коктейль із трав, Гребінцем розчесав смогів міста чуб. Дожени жадану, Вітер втомився, не рве струну, Вже йому одному латаття лата труну. Коні пили чорний узвар, хрумкали лободу, Летить ворон з чужих

Птица

Мне говорили трудно быть птицей вольной. Сладко летать по небу, да падать больно. Может, взлетишь разок с тебя довольно. Камнем, да на дно... Скоро летать устанешь мне говорили. От неудачи первой опустишь крылья. Сколько таких упрямых