Ти Дуже Гарна…
Ти дуже гарна і про це знають всі, знаєш ти, знаю я – і це змушує мене бути нав’язливим...
І я розумію, що так не повинно бути, що це викликає в тебе, якщо не огиду, то, принаймні, велику відразу...
І ми з тобою могли би бути у в’язниці кохання ідеальними довічними в’язнями...
Та ми не знайшли дороги туди, і тому не були там жодного дня, жодної хвилі, жодної миті, жодного разу...
Я не цікавлю тебе і в цьому не винен я, не винна ти, і ми з тобою разом у цьому також не винні...
Просто я не можу раптом стати прекрасним принцем, а ти не можеш мене покохати з примусу...
Але я точно знаю, що в мене це не примха, не ілюзія, не самообман, не рефлекси тваринні...
Але ти точно знаєш, що ніколи не будеш моєю... Ну й бог з ним... Я це якось переживу, я це якось винесу...
Я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...
В тобі стільки природньої сили, що вистачить на десяток перших красунь цієї планети...
І ця сила всмоктує мене, вона затягує, наче чорний, пекельний, страшний чорторий...
І я вже майже зовсім загинув, я вже намертво заплутався у цих твоїх солодких тенетах...
Але, вибач, ця історія занадто банальна і цей сюжет неймовірно затертий, бо він також занадто старий...
Гаразд, я зникну з усіх твоїх горизонтів, я не перетну жодної твоєї життєвої лінії...
Шкода... Але що я можу вдіяти? Ти мала вибір і зробила його не таким, яким би я хотів його бачити...
Однак, мені не звикати – я вже не вперше у своєму житті щось різко і радикально змінюю...
Погано тільки одне – що я ніколи не зможу тобі так само віддячити... Тобі тим самим віддячити...
Бо я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...
Але може колись ти раптом засумуєш і почнеш згадувати мій номер телефону...
Ти дзвонитимеш у мої двері, ти серед ночі плакатимеш під моїми вікнами...
А я почну психувати, я кричатиму тобі – іди геть! Негайно повертайся додому!
Якщо в мені й були якісь почуття, то їх більше немає – вважай їх безжалісно вбитими!..
Але це буде потім, це буде колись, а поки я намагаюся назавжди з тобою прощатися...
Виходить погано, але ж ти знаєш, що в нас із тобою ніколи нічого не виходило добре...
Тримаю тебе за руки, дивлюсь у твої очі й не можу ніяк від них відірватися...
І прошу поцілунку... Одного... На прощання... Розбий насолодою горе!..
А я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...
Похожие новости.
До Свидания
Два крыла за спиной Я взмахну ими над головой. Надо мной только свет, А внизу уже ничего нет. До свидания и до встречи, Я не забуду тебя никогда. До свидания, будет вечер Я поцелую тебя как всегда. Свет
Quand Le Rideau Tombe
Nous sommes tous a la merci du monde Qui change chaque seconde Nous sommes tous fait d’espoir De doutes, de hasards Mais vos regards sont nos phares C’est comme une bouff?e d’oxygene Car nos joies et
You’re The One
When I was thirteen, My mom said "Son, You're the one I adore," Now I'm old and wise, When I see your eyes, You're the one I adore, Oh~oh~ooh~oh, Oh~oh~ooh~oh, Oh~oh, oh-oh, Oh~oh~ooh~oh, Will you be true, Till life is done? Be
Life’s Like Poetry
Life's like poetry but in my poem bay until now there's always been a missing line. Life's too short to hide the good thing you feel And I find the morning after the
Жаркое Лето
Небо со льдом одним глотком С тобой вдвоем и все потом. Теплая ночь, шумит прибой И я с тобой, но ты фантом. Припев: Жаркое лето нам откроет все секреты. Мне бы с тобою плыть по ветру, Только