Помолчим
Бывает, мы прощаемся навеки, твердо зная, что придем опять.
Бывает, мы уходим, чтобы больше никогда не возвратиться.
Бывает, все бывает, только с возрастом нас с каждым днем трудней понять.
И кто там разберет, что на душе у нас и что нам ночью снится.
ПРИПЕВ:
Зеркала осколки, будут проводы недолги, посидим на чемоданах, помолчим.
И под старый коврик ключ положим, чтобы снова дверь открыть им.
Небо встретит ливнем долгожданным и счастливым, в лужах первые появятся грачи.
В суете вокзалов начинаем жить сначала, помолчим.
Бывает, не прощаем глупой шутки даже самым преданным друзьям.
И извиняем тех, кто оплевал нас так, что век не утереться.
Но только кто из нас сейчас по совести себя осудит сам?
Хотя порой бывает так, не знаем от стыда, куда бы деться.
ПРИПЕВ:
Бывает, не умеем объяснить другим того, чего хотим и ждем.
И говорим про все на свете кроме главного, того что нужно.
И так вот получается, что часто остается без хозяев дом.
И часто остаются дети без отца, а женщины без мужа.
ПРИПЕВ:
Похожие новости.
Ой, Леле-лелеко
Приспів: Ой, леле-лелеко, не лети далеко, З теплого краю я тебе чекаю. Тут твої озера, тут твої смерічки, Вишиті сорочки, братики й сестрички, На ріднім порозі пісню заспіває, Лиш дівоче серце спокою не знає. Приспів Річка синьоока в
The Breath You Take
He looks up from second base dad’s up in the stands He saw the hit, the run, the slide there ain’t no bigger fan In the parking lot after the game he
Sieg Heil!
В небі майорить прапор країни, Сплямований жидівською рукою, Відродження нації - історичний обов’язок, Виправдання перебування на цьому світі. Нас годували гуманізмом, Інтернаціоналізмом, комунізмом. Допустивши дурню, розірвавши тканину буття, І в руках спалахнула нить старого життя! Судити сион за
Pubert?t / Der Urlaub
Mein Gott, ein Heim ist halt kein Luxushotel, das wei? man. Aus Mitleid steckte ich ihm dann abundzu etwas Geld zu. Aber was hat er gemacht: Er hat sich diese Heftchen in diesen
Non Ti Passa Pi?
Anche stavolta se ne ? andata un'altra favola che muore in me Dall'ora ? nel mio DNA questo tormento senza fine vivo il miraggio il mio adagio ? un disagio poi naufrago
