Яворова Повість

Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі, п’яній від гріха.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч, похмурий був і гнівний.
Кущем як мати кучерявим
росте син явора й дяківни.

Похожие новости.

Надсяння, моє ти Надсяння, Народився і ріс в тім краю. Зустрів я тут зорі, світання, І знайшов вірну долю свою. Дзюрчить лісовий потічок, Звеселяє він душу мою, Буйним цвітом біліє садочок, Соловейко щебече в гаю. Приспів: Рідні гори над

Навчіть мене рослини зросту, буяння, і кипіння, й хмелю. Прасловом, наче зерном простим хай вцілю в суть, мов птаха трелем. Навчіть мене рослини, тиші, щоб став сильний, мов дужі ріки, коли до сну їх приколише луна неземної

Я вам мозги не пудрю - уже не тот завод. В меня стрелял поутру из ружей целый взвод. За что мне эта злая, нелепая стезя?- Не то чтобы не знаю - рассказывать нельзя. Мой

I left my home by the ocean, I left my love by the sea, Dreaming I could sing my songs in the city... I thought the streets of London Would be paved with gold, But

Turn my back to the door Feel so much better now Don't even try anymore Nothing left to lose There's a voice that's in the air Saying don't look back nowhere There's a voice that's always