Яворова Повість

Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі, п’яній від гріха.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч, похмурий був і гнівний.
Кущем як мати кучерявим
росте син явора й дяківни.

Похожие новости.

Біля озера у літню ніч Ми були з тобою віч-на-віч, Цілувались під зорями ми, Били лебеді поруч крильми, І несла понад світом луна, І у мене кохана одна. Хлюпотіла тихенько вода, Що для нас і біда -

T?came, suavemente como tocas una flor, que deja su perfume con su dulce olor, que si la cortas todo acabar?. M?jame, las gotas se detienen entre p?talos, y luego caen al suelo humedeci?ndolo, si vivo es del

Коло мойой заградочкы гарні сонце сьвітит Посіяла моя мила розмаітых квітів Посіяла заграбала гарда ружа зышла Сама до ня моя мила до касарні пришла Як єс пришла то сой сідай на мою пісьцільку Жебы камаратя

Я когда-то умру - мы когда-то всегда умираем,- Как бы так угадать, чтоб не сам - чтобы в спину ножом: Убиенных щадят, отпевают и балуют раем,- Не скажу про живых, а покойников мы

Пусть многие мужчины мне встречи назначали С собою приглашали в большие лимузины Букеты роз дарили чего-то обещали И по ночам звонили С собою зазывали в ночные рестораны Банановые страны увидеть предлагали Они не понимали что со