Яворова Повість

Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі, п’яній від гріха.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч, похмурий був і гнівний.
Кущем як мати кучерявим
росте син явора й дяківни.

Похожие новости.

Без цели и без расчета, Порывом увлечена, Не знает стрела со взлета Куда вонзится она. За бурей, мчащейся мимо, Пускаясь в дальний полет, Не ведает лист гонимый В какой борозде замрет. Таким же и я пребуду, Не разбирая пути, Иду,

Зайди тихо Знайди сили Набрати номер Сумний автовідповідач Скаже я пішов мене пробач Все все все роз’єднали Чуєшь гудок Десь десь десь в перевалах Зник мій дзвінок Буду часто Думати про те Що було разом Довго терпіли провода І несли к серцям слова

Another night of reaching out for you, Another night I have to face the truth, Oh how I wish the darkness could take away the pain, And bring me back the joys of

Do you believe in love? Do you believe in shame? And if love can conquer all Then why do we only feel the pain? I heard you speak my name Heard you singing The Stones Maybe

Заколдованная ночь (этой ночью...) мне не в силах ночь помочь (...я один...) тишине не научить (...и ничего не изменить... ведь мы с тобой не вместе...) В ожидании звонка (..пишу тебе в последний раз...) И рука дрожит слегка (...как жаль...) Словно пламя