Яворова Повість

Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі, п’яній від гріха.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч, похмурий був і гнівний.
Кущем як мати кучерявим
росте син явора й дяківни.

Похожие новости.

Муз: М.Дунаевский Сл. И.Резник Я построила мост, из надежды моей затаённой, Из полуночных снов, где ты снился без устали мне. Я построила мост, чтоб пройти над судьбою бездонной Во владенья твои в благодарной,

Long were the nights when My days once revolved around you Counting my footsteps Praying the floor won't fall through, again My mother accused me of losing my mind But I swore I was fine You

Рушив поїзд в далеку дорогу Сколихнувся вагон, і помчав Я останній вже раз подивився На все те, що так вірно кохав (ост 2 рядки - 2) Ти сумна на пероні стояла Вітер кучері твої колихав На

1 Ти вдень - як всі, ти непомітна, Світ посмішку твою не бачив. Лише погасне сонця світло - Ти йдеш свою шукати вдачу. Ти як метелик на вогонь летиш - Така красива і нещаслива. І наче фея

The word is out That I'm about And I've come gunning for you I'm a real entertainer A mischief maker A lover of no fixed abode Quick draw on the floor No law give you more Sweet talker,