Яворова Повість

Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі, п’яній від гріха.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч, похмурий був і гнівний.
Кущем як мати кучерявим
росте син явора й дяківни.

Похожие новости.

Приспів: (2) Всі твої листи - то є макулатура І ти мені не дівчина, а просто шмата Вся твоя любов - то є чиста халтура Хоч викинься з вікна - я не буду страждати Ти

Я не я і ти не я й навкруги смердюче поле Не заходь сонце, бо вони всі загинуть без тебе Бо вони не я, я не в силі пояснити їм Як кохається небо

Город серых витрин. Он один стоит между льдинами… Город тусклых огней. Светил всё сильней. Хотел, чтоб его увидели… Снег скроет дома. Я там одна. И тишина крадётся… Ночь, ты мне как сестра. И мы до утра С тобой опять сольёмся… (х3) Может!

Припев: Подойди ко мне и одари меня своей улыбкой Которая внутри меня станет огнем От которой почва под ногами будет снова зыбкой И от земли неспешно оторвемся мы вдвоем. Прикосновения нежные нас будут согревать И стрелки

Минула ніч, лягла більмом на душу В брудних калюжах світло ліхтарів Розгублений я сам по місту блужу Що мав - пропив, а досі не сп’янів Приспів: Я не знаю що я, і для чого я Сьогодні,