Яворова Повість

Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі, п’яній від гріха.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч, похмурий був і гнівний.
Кущем як мати кучерявим
росте син явора й дяківни.

Похожие новости.

Одне правдиве правило згадалося мені: "Чого дурні? Бо бідні! Чого бідні? Бо дурні!". І всенародна дурість підростає у ціні - Вона в лайні не тоне і не горить у вогні. Ми на чуже завжди

Зростає надія На здійснення мрії Малює майбутнє Простий олівець Забуті хвилини Ніколи не гинуть Якщо щось померло- Це ще не кінець Загублене слово Повернеться й знову Займе своє місце В віршах і піснях І ранок засяє Промінням яскравим І сонце станцює В щасливих руках За небо

За вікном дощі... А в моїй душі порожнеча, що ломить тіло. За світами дні моїх відчуттів, ночі перевтілень... Через твої сни до своїх бажань за грань відходжу я Розкажи, коли стану я твоїм це відчую... Приспів: Скажи, чому лише з тобою рай? Як можеш,

I wish I was smarter I got so lost on the shore I wish I was taller Things really matter to me But I put my faith in tomorrow I believe we're not alone I believe

І знов вмирає новий день І сонце замерзає в місяць. В саду неспіваних пісень, Ти залишатись не хотіла. Приспів: Наше рандеву Пам’ятаєш? Наше рандеву, Замість сонця Наше рандеву... І знов наснишся, як тоді, Торкнешся мокрою рукою. Я подарую світ тобі За те, щоб