Яворова Повість

Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі, п’яній від гріха.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч, похмурий був і гнівний.
Кущем як мати кучерявим
росте син явора й дяківни.

Похожие новости.

Скоростріл, фуфайка, і з тризубом шапка, ватра лісова Даруй, Боже, моїй Україні вільнії права (2) Скоростріл, фуфайка, і з тризубом шапка, нічка темная Побратима мого зачепила куля вражая (2) Він лежить на листі пізньою

Лунный свет в окно струится, Лишь тебе одной не спится. Ты соткана из чувств, только молода, Но любовь пронзила сердце. Он постарше ненамного, У него своя дорога - Он, идол и кумир, перед ним весь мир, И

Яркое солнце за зимним окном Лживые речи шепчет так часто. Там за окном -32, Он не пришел, и ты так несчастна. Он в теплой квартире, закутавшись в плед, Смотрит по телеку все передачи подряд. Он придумал

А наркоманы тоже люди, Тоже хочут о хорошем говорить. А не о елках всяких, Там дикорастущих, Но все ближе ближе осень, Руки тянутся к природе, Губы ждут хмельного дыма половить! Йоу, Ноггано, Йоу, здесь Антон Пальчиков! Мс, Йоу, йоу! Ноггано

Ой заплакала дівчина, в нічку затужила, Де ж її отой хлопчина, котрого любила. Котрого кохала, дарувала ласку, Котрого чекала, вірила у щастя. Приспів: А коханий вірив, Що знов повернеться, З поля того бою, Милій посміхнеться. Милу поцілує, Обійме весною, Несудилось бути, Хлопцю