Поворожи Собі…

Поворожи собі на каві моїх очей.
Злий серця віск в криницю долі, лиш жаль ночей.
Віддай життя і насолоду за пісні сум і серця вроду,
І не вмикай сьогодні світло для моїх дум.

Життя зійшло за ґрати смерті, і падав сніг,
І віхола змітала квіти за твій поріг.
Мене чекав, тобі здавалось, дурманом серце наливалось,
А кава стигла, застигала, хоч був вогонь.

Вогонь загас, до підвіконня взялась сльота,
Нас було троє - ми з тобою, і наша самота.
Ні дощ, ні віхола, ні вітер не принесуть назад ті квіти,
Бо наші очі не радіють теплу долонь.

Поворожи собі на каві моїх очей.
Злий серця віск в криницю долі, лиш жаль ночей.
Віддай життя і насолоду за пісні сум і серця вроду,
І не вмикай сьогодні світло для моїх дум.

Поворожи собі на каві моїх очей...

Похожие новости.

Я Тебя Ждал

Ты улетела, махнув самолётным крылом. Ты обещала вернуться, как можно скорей. Я в ожиданье, сидел за накрытым столом. А к возвращению сидел, у закрытых дверей. Ты уплыла

Ну, Пострибай!

Три-чотири, я вийшов із квартири, Починаю теревені, тари-бари, тири-пири. Іду по тротуару, гуляю по бульвару, Дивлюся на всі боки - підбираю собі пару. Усім посміхаюсь, не лаюсь, не кусаюсь - Привабливим та добрим бу-бу-бути намагаюсь. І

Без Тебя Не Могу

Ты мой зимний костёр, уголёк раскалённый, У тебя на плечах звёзды родинок спят. Ты наивный укор дня и ночи влюбленной, Ты мой утренний час, мой горячий закат. Без тебя не могу, без тебя пропадаю, На

Кто Как Играет

На единственной известной, живой планете На самом большом континенте В самом центре, самого большого города Самой большой по площади страны, Мы в окружении семи высоток, девяти вокзалов Подземных переходов, обводных каналов Лестничных пролетов, хрущевок и коммуналок Было

Летчик-испытатель

Я ещё не в угаре, не втянулся в роль. Как узнаешь в ангаре, кто - раб, кто - король, Кто сильней, кто слабей, кто плохой, кто хороший, Кто кого допечёт,