Под Сурдинку

Стихи Саши Черного, 1909 года, музыка: А. Васильев

Хочу отдохнуть от сатиры,
У лиры моей
Есть тихо дрожащие, легкие звуки,
Усталые руки
На умные струны кладу,
Пою и в такт головою киваю
Хочу быть незлобным ягненком,
Ребенком,
Которого взрослые люди дразнили
И злили,
А жизнь за чьи-то чужие грехи
Лишила третьего блюда.

Васильевский остров прекрасен,
Как жаба в манжетах,
Отсюда, с балконца,
Омытый потоками солнца,
Он весел, и грязен, и ясен
Как старый маркер
Над ним углубленная просинь
Зовет, и поет, и дрожит
Задумчиво осень последние листья желтит
Срывает,
Бросает под ноги людей на панель
А в сердце не смолкнет свирель:
Весна опять возвратится!

О, нежная спячка медведя,
Сосущего пальчики лап!
Твой девственный храп
Желанней лобзаний прекраснейшей леди,
Как молью изъеден я сплином,
Посыпьте меня нафталином,
Сложите в сундук и поставьте меня на чердак
Пока не наступит весна

Похожие новости.

I went to a garden party to reminisce with my old friends A chance to share old memories and play our songs again When I got to the garden party, they all

THOU SHALT NOT Kill your Fathers - Destroy another Life Question everything we clung to for years Live Forever - Design a Better Death Confuse a liar with a savior from fear Create a Myth

I Коли я народився, я вже знав ля-мінор Мої вуха перевіряв добрий лікар ЛОР Що казав? Казав, що буду я Блекмор Та що в цієї пісні тональність шо-мажор Чи має твоя мама добре серце? Так! А

А я тебе любив В кіно тебе водив Не спав я і не їв Цілував навколо Я тебе кохав Не думав і не знав Не думав не гадав Що ти потвора Тепер я валяюсь на дні І все однаковісиньке

Ніколи не плач За тим що було Те сонце зійде ще не раз Полите дощем проростає зерно Усмішкою світу до нас Світліше сріблястих застиглих ланів Багатше словами прочитаних книг Де музика неба торкається струн Там котиться вгору уламками