Под Сурдинку

Стихи Саши Черного, 1909 года, музыка: А. Васильев

Хочу отдохнуть от сатиры,
У лиры моей
Есть тихо дрожащие, легкие звуки,
Усталые руки
На умные струны кладу,
Пою и в такт головою киваю
Хочу быть незлобным ягненком,
Ребенком,
Которого взрослые люди дразнили
И злили,
А жизнь за чьи-то чужие грехи
Лишила третьего блюда.

Васильевский остров прекрасен,
Как жаба в манжетах,
Отсюда, с балконца,
Омытый потоками солнца,
Он весел, и грязен, и ясен
Как старый маркер
Над ним углубленная просинь
Зовет, и поет, и дрожит
Задумчиво осень последние листья желтит
Срывает,
Бросает под ноги людей на панель
А в сердце не смолкнет свирель:
Весна опять возвратится!

О, нежная спячка медведя,
Сосущего пальчики лап!
Твой девственный храп
Желанней лобзаний прекраснейшей леди,
Как молью изъеден я сплином,
Посыпьте меня нафталином,
Сложите в сундук и поставьте меня на чердак
Пока не наступит весна

Похожие новости.

За високі гори сонце відлітало Билося крильцями у небесну даль, Я ж його так довго-довго проводжала Мабуть серце знало, що прийде печаль. Приспів: Мамо, де ж те сонце, щоб спалило біль мій, Щоб зігріло душу, навіть

Хочу додому Хочу до мами Хочу я світло обняти руками Хочу сміятись Хочу радіти Хочу по новому рік цей прожити Є що сказати Кого обійняти Фотоальбоми разом пролистати Час зупинити Рідними жити Світло Різдва у собі запалити! Приспів: Наша зима, так добре Ми всі

Your love is so good for me Your love is so good for me Every day you're on my mind Wanna be near you all the time You made my poem rhyme And my heart

Я тобі сплела Павутиння чорно-біле, Ніжно сплутала... Я тобі брехала, милий! В поле завела, Любощами отруїла, Розум відняла... Я тобі брехала, милий Небо водночас Снігом нас обох накрило... Боже, скільки раз Я тобі брехала, милий! Скоро все мине, Відростуть новенькі крила... Не забудь мене І

Convivendo Concetto di unione