Под Сурдинку

Стихи Саши Черного, 1909 года, музыка: А. Васильев

Хочу отдохнуть от сатиры,
У лиры моей
Есть тихо дрожащие, легкие звуки,
Усталые руки
На умные струны кладу,
Пою и в такт головою киваю
Хочу быть незлобным ягненком,
Ребенком,
Которого взрослые люди дразнили
И злили,
А жизнь за чьи-то чужие грехи
Лишила третьего блюда.

Васильевский остров прекрасен,
Как жаба в манжетах,
Отсюда, с балконца,
Омытый потоками солнца,
Он весел, и грязен, и ясен
Как старый маркер
Над ним углубленная просинь
Зовет, и поет, и дрожит
Задумчиво осень последние листья желтит
Срывает,
Бросает под ноги людей на панель
А в сердце не смолкнет свирель:
Весна опять возвратится!

О, нежная спячка медведя,
Сосущего пальчики лап!
Твой девственный храп
Желанней лобзаний прекраснейшей леди,
Как молью изъеден я сплином,
Посыпьте меня нафталином,
Сложите в сундук и поставьте меня на чердак
Пока не наступит весна

Похожие новости.

It gets longer in between each time you call I'd be safe in saying you no longer care at all We're never seem together like we used to Be tell me darling whatever

Під снігом блукаючи, вірю у щастя, По крихті збираю його між облич. Сміюся і плачу, радію завчасно, Бо крила розправив, стрибнувши у ніч. Лиш десь незнайомо всміхнеться сльозинка І гляне з-за спини чомусь вслід мені. Я

Ти вже до мене тиждень не приходиш І вчора подзвонила, що не зможеш (2) І прошептала, що мене кохаєш Сьогодні точно прийдеш, обіцяєш (2) А щосекунди образ твій малюю І ніжний голос твій я знову

Ти не шукай, бо вже Зустріч неможлива. Лишиться лише, Лишиться нам лише Відчувати силу Відстаней, що є Тільки тому, що так Втратили ми крила. Швидко сів літак. Ти не шукай - ніяк Зустріч неможлива. Я не бачу як. Неможливо. Неможливо. Приспів: Зустрітися ніяк Неможливо. "Як Зустрітися?" -

Ходит сказка в народе Будто будет все у нас хорошо И мы все в нее верим Ведь не во что верить больше еще Призрачный, невзрачный, но скромный малец На стене написал - Это конец! И разум