Забуті Степи
Стій, мій коню, стій
Я перехрещуся, вклонюся землі святій
Грій, Ярило, грій,
Проростай, колосися, пшенице, зрій
Стань, мій коню, стань
Що за чорні хвости вітер в небо звів.
В цю ранішню рань
Це не запах печених хлібів...
Це смерть, я її впізнаю,
Це вона танцювала на мому подвір’ї
Стою, на порозі батьків
Розколотий навпіл у вірі й невір’ї.
Це вогонь,
Забирає
Свою данину.
Біль, нестерпний біль
Обіймає єство і стискає шаблями мук.
Знов цілиться в ціль
В неприкриті тили всіх моїх голих спин.
Кров, по землі кров
Кругом від широких шляхів до вузьких стежин.
Ні слова не мов!
В чім повинен я, Боже, скажи...
Це я, твій загублений син
Ховаюся в темряві від покарання
Це я, твій загублений син
Страждаючий від не любові й не незнання.
Це вогонь,
Забирає
Свою данину.
Страх, хай згине страх
Одинадцята заповідь Божа: "Не бійся!"
Синь неба наш дах і кличе земля
Ходи, синку, зігрійся.
Та все якось не так
Знищено травень, порубано
Всі шляхи вороття
Нас чекають забуті степи...
Похожие новости.
В Такой То Год
В такой-то год, в таком-то сне я лоб чесал Но я подумал и совсем умнеть не стал Что в жизни надо а что нет - хотел понять, Но я решил забить на все
Fatiguee D’attendre
Oh, oh ... Fatigu?e d'attendre De toi des mots tendres Que tu ne diras pas Toi qui ne penses qu'? toi Amour impossible Quoi de plus terrible De perdre ou te suivre Te r?ver, ou vivre. J'ai tout essay?
Ще
Світ за склом моїх очей Тисне на мене, кудись летить, По губах, як мед тече І біля ніг мов собака спить. Світ за склом моїх очей Йде кожен день на нову війну. Підійма мене з нікчем, Щоб
На Губах Кусочки Льда
Я знаю что происходит Когда лабиринтами комнат Вчерашний день уходит в темноту Опять ничего не случилось Пока во мне тихо стучится Одно ледяное сердце: тук, тук, тук... На губах кусочки льда Просто вода На губах кусочки льда На губах
На Краю Белой Реки
Свет разбил мое окно. Ты ушел, мне все равно. Ты забыл о нас с тобой. Это все - иди и бог с тобой. Я, я на краю белой реки, Я не боюсь, иду