Забуті Степи
Стій, мій коню, стій
Я перехрещуся, вклонюся землі святій
Грій, Ярило, грій,
Проростай, колосися, пшенице, зрій
Стань, мій коню, стань
Що за чорні хвости вітер в небо звів.
В цю ранішню рань
Це не запах печених хлібів...
Це смерть, я її впізнаю,
Це вона танцювала на мому подвір’ї
Стою, на порозі батьків
Розколотий навпіл у вірі й невір’ї.
Це вогонь,
Забирає
Свою данину.
Біль, нестерпний біль
Обіймає єство і стискає шаблями мук.
Знов цілиться в ціль
В неприкриті тили всіх моїх голих спин.
Кров, по землі кров
Кругом від широких шляхів до вузьких стежин.
Ні слова не мов!
В чім повинен я, Боже, скажи...
Це я, твій загублений син
Ховаюся в темряві від покарання
Це я, твій загублений син
Страждаючий від не любові й не незнання.
Це вогонь,
Забирає
Свою данину.
Страх, хай згине страх
Одинадцята заповідь Божа: "Не бійся!"
Синь неба наш дах і кличе земля
Ходи, синку, зігрійся.
Та все якось не так
Знищено травень, порубано
Всі шляхи вороття
Нас чекають забуті степи...
Похожие новости.
Рідне Місто
Я з України, з Івано-Франківська, може хто чув? Місто чудове, колись називалося Станіславом. Сто років тому тут був випадково письменник Франко, Є промисловість в нас: хімія, дошки, хліб, молоко. Зліва Бистриця, справа Бистриця -
Не Улетайте Птицы
Летели птицы далеко В слезах осеннего дождя И мне казалось среди них Летела и душа моя Летели птицы далеко Не знали что там в переди И поднимаясь высоко И тише доносился крик Не улетайте птицы любви Не улетайте в
Иго Любви
Хей! Я начинаю отсчет Движенья в сторону глаз, Закрытых лику зари. Ночь… Все звуки наперечёт, В обрывках брошенных фраз, Пустых, как счет: раз, два, три. Мне Не продержаться и дня Без тех, кто сердцем впитал Святую волю Небес. Я Танцую в центре
A Mi Edad
Soy un gran falso mientras finjo la alegr?a t? un gran desconfiado cuando finges simpat?a como un terremoto en un desierto que que todo se derrumba y nadie ve que ya estoy muerto Lo
День У День
День у день, ніч у ніч, марево йде життя. За вікном, час летить, хоч і не спішить. Крізь пісок мрій і думок ріки сторіч течуть. До країн срібних снів нас вони несуть. День у день, ніч у ніч, наче святковий пиріг. Хто ж його поділив? хто,