Забуті Степи
Стій, мій коню, стій
Я перехрещуся, вклонюся землі святій
Грій, Ярило, грій,
Проростай, колосися, пшенице, зрій
Стань, мій коню, стань
Що за чорні хвости вітер в небо звів.
В цю ранішню рань
Це не запах печених хлібів...
Це смерть, я її впізнаю,
Це вона танцювала на мому подвір’ї
Стою, на порозі батьків
Розколотий навпіл у вірі й невір’ї.
Це вогонь,
Забирає
Свою данину.
Біль, нестерпний біль
Обіймає єство і стискає шаблями мук.
Знов цілиться в ціль
В неприкриті тили всіх моїх голих спин.
Кров, по землі кров
Кругом від широких шляхів до вузьких стежин.
Ні слова не мов!
В чім повинен я, Боже, скажи...
Це я, твій загублений син
Ховаюся в темряві від покарання
Це я, твій загублений син
Страждаючий від не любові й не незнання.
Це вогонь,
Забирає
Свою данину.
Страх, хай згине страх
Одинадцята заповідь Божа: "Не бійся!"
Синь неба наш дах і кличе земля
Ходи, синку, зігрійся.
Та все якось не так
Знищено травень, порубано
Всі шляхи вороття
Нас чекають забуті степи...
Похожие новости.
Закрой Глаза Рукой
Я не могу закрыть глаза Я вижу свет, его лучи скользят По глазам моим, по рукам моим Я знаю Я не могу открыть себя Я вижу свет и мои мечты скользят По рукам твоим, по губам
Серденько
Опадає в ранці зоря, Сонце опікає їй крила. Очі, мов алмази горять, Але я тебе розлюбила. Не кохай так сильно мене, Не карай себе, ти не винен. Я тобі кажу: все
Я Це Бачу!
Я йду по дорозі і бачу Як пташки літають і квіти цвітуть, Я йду по дорозі і відчуваю Як Сонце сіяє нас всіх зігріває, Я йду по дорозі і чую Шелест листя від теплого вітру, Я
Ах, Эти Ночи
1. "Ах, если б знали вы, что за деликатесы Нам подавали в Метрополе две принцессы! Ах эти ночи, ночи, ночи, ночи, ночи! Вы ж не забудьте снять колечко, между прочим. Ах эти ночи, ночи,
Чарівними Рухами
Чарівними рухами Казковими звуками Він вабив нестримно Пручалась даремно Воно захопило Воно засліпило Хотіла, як краще, А вийшло, як завжди. Не вини мене у цьому Розчинилась я у ньому Закохалась, загубилась, В його серці я втопилась Не вини мене у цьому Розчинилась я