Забуті Степи
Стій, мій коню, стій
Я перехрещуся, вклонюся землі святій
Грій, Ярило, грій,
Проростай, колосися, пшенице, зрій
Стань, мій коню, стань
Що за чорні хвости вітер в небо звів.
В цю ранішню рань
Це не запах печених хлібів...
Це смерть, я її впізнаю,
Це вона танцювала на мому подвір’ї
Стою, на порозі батьків
Розколотий навпіл у вірі й невір’ї.
Це вогонь,
Забирає
Свою данину.
Біль, нестерпний біль
Обіймає єство і стискає шаблями мук.
Знов цілиться в ціль
В неприкриті тили всіх моїх голих спин.
Кров, по землі кров
Кругом від широких шляхів до вузьких стежин.
Ні слова не мов!
В чім повинен я, Боже, скажи...
Це я, твій загублений син
Ховаюся в темряві від покарання
Це я, твій загублений син
Страждаючий від не любові й не незнання.
Це вогонь,
Забирає
Свою данину.
Страх, хай згине страх
Одинадцята заповідь Божа: "Не бійся!"
Синь неба наш дах і кличе земля
Ходи, синку, зігрійся.
Та все якось не так
Знищено травень, порубано
Всі шляхи вороття
Нас чекають забуті степи...
Похожие новости.
Тебе Я Люблю
Згадую перший наш поцілунок. Мрія збулася не у сні - на яву. Взаємне кохання – долі дарунок. Сердце співає: тебе я люблю. Тебе я кохаю, тобою живу я І все що захочеш для тебе зроблю. Сильніше
Маме
Улыбнись Только ты только ты Я для тебя навсегда останусь чудо ребенком В 3 года я читала сказки, пела фальшиво, но звонко Я обешаю тебе, что как стану богатой отвезу на Мальдивы и тебя и
Де Є Я?
Дивлюсь у вікно Бачу знайоме світло Поряд мій сором і совість у двох позіхають Я знаю давно Що це вже мені набридло Це довбане сонце, і ці почуття, шо вбивають Приспів: Але я не знаю Коли скінчиться... Нащо мені
И В Этом Вся Моя Вина
И в этом вся моя вина, Что каждый взгляд твой понимаю, И в этом вся моя вина, Что боль, как радость, принимаю. Он так далек, прощальный вечер, А я той памяти верна, Тебя люблю я бесконечно, И
Histoire Pire Que Vraie
" Quoi ? moi sortir avec un karloush ? Mais t'es malade ou quoi ? Mon daron il va m'tuer ! " " Putain mais les noirs ca pue ! Tu