Голос Твій…

Голос Твій -
Срібний, тоненький,
Далекий, забутий,
Зв’язує, схрещує, змішує, будить.
Плаче так болісно -
Ніким не поміченим, словом в минуле
Здавленим криком.
Носиться, скиглить, себе не знаходить. Знає лише.
Що немає повернень...
Волосся Тобі спадає на очі, вітер є обличчя знову сміється...
Вітер.

Все це було: і запах, і квітень.
Все це я знаю...
Що буде по тому?
Я не вернуся, загоєні рани,
Не заболять мені більше ніколи.
Ніколи.

Голос Твій -
Срібний, тоненький,
Далекий, забутий,
Міцнішає в звуці, тривожить і будить...
А Ти усміхаєшся тільки очима?
Мариш дорогами, сонцем і небом
Руку простягнеш і знаєш, не треба:
Бо коло вже пройдено до половини.
Волосся Тобі спадає на очі, вітер в обличчя знову сміється...
Вітер...

Все це було: і запах, і квітень.
Все це я знаю...
Що буде по тому?
Я повернуся вигоювать рани,
Щоб не боліли ніколи, ніколи.
Ніколи...

Похожие новости.

[Verse 1] When a good thing goes bad it's not the end of the world It's just the end of a world, that you had with one girl And she's the reason it

Торкнулася струн музиканта рука. Про що знову мріє душа юнака. Всі друзі давно поженились кругом тільки у нього все уверх дном. Та що ж ти для себе, юначе, бажаєш, Ти клопоти зайві, проблеми шукаєш. Найбільше потрібні

Ветер случайных удач на перепутье затих. Думал я, что навсегда смолк мой ликующий стих. Вечным казалось мгновение, что повисло в слепой пустоте, И ожидание терпения словно вечерняя тень Протянулась к далёкой черте. Припев: Снова отчаяние мне

Таял со мной, как шоколад от огня Околдовал сказками меня! Ждала любви, ты приглашал на острова, Речи твои пробрали меня... Припев: Говорил что увезешь меня на Бора-Бора-Бора-Бора... Говорил же точно! Говорил что скоро буду жить на Бора-Бора-Бора... Говорил