Где Увековечен Был Мир И Покой

Безмолвная серость туч грозовых,
В болота зеркале отражаясь,
Всплески зарниц дарила земле,
Лесной тишиной восхищаясь.

Ветра порывы врывались туда,
Где шумело лишь листьев паденье.
Печалью обдало чертоги мха
В безмятежном болот запустенье.

Нарушая покой - Гром возгремел,
Бури приход вещая.
Замлел в оцепенении лес, онемел,
Первой капли звон ожидая...

С грохотом сотен тысяч камней -
Вода полилась в одно мгновенье;
Сорвавшись бураном штормовым,
Ветер крушил вековое забвенье.

Потоком хлынув, обрушился дождь,
Благость спокойствия сметая...
Дико ревел-завывал ураган,
Былую размеренность погребая.

...Где корни деревьев?!
...Где кроны теперь?!
Повсюду их сети сплетенье!..
Где увековечен был мир и покой -
Лишь Хаос, Руины, Смятенье...

Похожие новости.

Лелеки

Я принесу срібну зорю До серця твого У край, де смереки, Де джерело сліз золотих Де попіл, і сніг, Де вітер і попіл... Ніч, як завжди, Не лишає мені Легких стежок, Спокою й світла, Але я буду йти, Буду мріяти й

Сам Собою Я Хороший

Сам собою я хороший, Добродушный я блондин. Перепеть меня не может В мире парень ни один! Толи в поле выйду с песней, Все девчата - тут как тут, Потому что интересней В мире песен не найдут! Рощей я

Кияночка

1 Ніжний місяць зігрів твої очі, В них побачив щасливі сни. Зорі ворожать, щоб все, що ти хочеш - Все збулося у ці дні весни. Каштанові білі квіти Знов дихають у вікні, І так мріє полюбити Кияночка навесні. Приспів: Кияночка,

Winter Sun

Once autumn's glow Has gone away And gray cotton clouds Blanket drowsy days You're the winter sun Once fallen leaves Have lost their crunch And turn to confetti Brown and orange I know soon You'll come tame the whip of

Відти Гора

Відти гора, відти друга, Ніде води не напитися... Нема роду - родиночки, Ні до кого притулитися Ой, стану я під дубочка, А дубочок та й не батечко. Ой стану я під липочку, А липочка не матіночка: Вітер