Мирон
Запанував всерйоз мороз,
полоскотав бридкі шибки,
лапою хапає голос -
що мені пошепки, то тобі навпаки.
Потайки журиться жура,
сипле копну перлин на млин,
голоду холодно і він
просить у мельника хліб-бурштин.
Просто хова сова
в’язку в запаску знов,
шкіриться Безголов
колесом гнеться бров
рушив за рішенням -
дівко, прости-пусти
мряка навішала паморозь на хвости.
Води лотоками гріють цебро-відро,
гопкали-охали, повінню віднесло
діда на моріжку,
щастя в дрантивім мішку.
Полонини полон випиває голос
І приліг на ослон тамувати подих Мирон.
Полонини полон випиває голос
І приліг на ослон тамувати подих Мирон.
Запанував всерйоз мороз,
полоскотав бридкі шибки,
лапою хапає голос -
що мені пошепки, то тобі навпаки.
Похожие новости.
Тінь
Вже давно я знав, то за мною тінь на стіні. Все що міг сказа, хай залишиться у мені. Тобі треба знайти в себе тінь. І коли у ніч ти ховаєшься як у сон, Та
Гуси
Вийшов місяць за хмари, В серці хвилюється кров. Десь співає гітара, Вийди до мене любов. Сірі гуси - з левади, Білі летять у поля. Зацвіта в палісаді, Гей, конопля, конопля. Звикли думки шалені Наших душевних погроз. Дістаю із кишені Я коробок
Для Чего Парнишке Кепка
За шо люблю я кепку, ты спроси меня браток, я тебе отвечу прямо - за ее, за козырек. Еще люблю ее за то, что в ней фасончик шик, и еще за то, что
100 Miles
Wheels turn like my memories And the head-lights shine like my used-to-be's And time, time's taking way too long And forgiveness, well I hope its not too far gone A hundred miles from her
Весела Дача
Як в барвистому віночку, Кривий Ріг, тебе я бачу У квітневому садочку На твоїй веселій дачі. Коло річки білим цвітом До води вона схилилась, На свою чарівну вроду, Наче дівка, задивилась. Приспів: Ой ти ж, моя люба, Ти моя Весела