Ти Також

Ти також нічого, Зьома, не робиш,
Тільки вечором під неоновим світлом бродиш.
З носа кров тече, зубами клацаєш,
У великих окулярах за допінгом шастаєш.

Поринь у Глубоке море, Зьома,
Намисто в мушлі казок і русалка в ньому.
Стрибай, взлітай, лети у піднебесся,
Кидай намисто в горло і ти воскреснеш.

Ти вдихни цей день, ти вдихни цей смак!
Проковтни цю ніч, політай ві снах!

Кригою твоє тіло покривається,
Коли на третій стадії нове вживається.
Бродить кров у венах твоїх, шкіра осипається,
Бажання з можливостями не збігаються.

Тепер ти у темній печері,
Павуки в’ють гнізда у твоїх кучерях.
Які кучері? Які павуки? Ти лисий, Зьома.
Роздупляйся і пи*дуй додому!

Похожие новости.

Вічні Сутінки

Задуті доменні печі У серці мокрий жмут павутиння Калюжі токсичної сечі Відбивають похмурі склепіння Труби, розірвані кригою Звисають іржавим лахміттям Скалічені штучним заплідненням Майбутні тисячоліття Неба обпечена шкіра Розквітла кривавими пухирями В безглузді людського виру Розтікались мазутнії плями Жорстке випромінення мрій Щастя з

Верочка

Девочка одетая в розовое, музыка в плеере. В сумочки 11 минут Пауло Коэльо. Модная косметика, гороскоп на неделю, блокнот, Флакон Дюпон, диск Аркелли или Нелли, В кино билеты на 22 с чем-то Он, она, объятия,

Счастье На Двоих

Ночь темным-темна Тишина, тишина На пустынных улицах ночных. Нам судьба даёт Эту ночь напролёт И немного счастья на двоих. В этот поздний час Ночь решит всё за нас, И отмерит срок минут хмельных. А на мостовых Шорох листьев сухих, И

Конец Прекрасной Эпохи

стихи И.Бродского Потому что искусство поэзии требует слов, я - один из глухих, облысевших, угрюмых послов второсортной державы, связавшейся с этой,- не желая насиловать собственный мозг, сам себе подавая одежду, спускаюсь в киоск за вечерней газетой. Ветер

Окуляри

Останні чари загубила мої А магазині я придбаю нові Ти в них така популярна Орієнтири крізь завішане скло Як чай без цукру і без фільму кіно Все у рожевому малюєш сні Пустими будуть всі історії ті Якими