Моя Печаль Зеленоока
І кожен день від тебе кроком
І кожен крок від тебе - біль,
Моя печаль зеленоока,
Журби моєї заметіль.
Щоб не сполохати твій чистий,
Ще не надбитий юний сміх,
Щоб не розсипати намисто
Ще веселкових сліз твоїх,
Навшпиньки душу - тихо... тихо...-
І обійти, і хай болить,
І хай німим зайдеться криком,
І хай щемить - нехай щемить.
Ще мить одну, одну-єдину,
Вдаруй мені, і: я піду.
Вже літо дихає у спину,
Ой, що ж я в літі цім знайду.
На всі життя, що буду мати,
Серед усіх майбутніх доль
Дозволь про тебе пам'ятати,
Про тебе думати дозволь.
Похожие новости.
Подих, Що Вбива…
Ховаю небо в сірий туман І мертве сонце світе не нам Іржаві сльози не змиють бруд Із наших рук І вже не стерти бруд на очах Не приховати відчай і страх Не оживити попіл сміття Цього життя... А
Время-вода
Вот и всё, апостроф Так сложились звёзды Ты глаза отводишь И космос Заплетать не будем Узелки двух судеб Но вокруг так много Иллюзий Шаг, шаг в другое измерение Там, там медленней мгновения Припев: Время-вода, кубики льда В горячее-горячее сердце Выпью до дна и
Я Повертаюсь Додому
Я довго йшов Стежками темними Я йшов за веселкою У пошуках Слова Загаслі цигарки Затерті кросівки Усюди казали: Вертайся додому Я довго йшов Не бути б на місці І я довго думав Сенс тільки в русі Залиті кордони Застиглі фігури Які ми з тобою Були
Старый Конь
Целовались парочки на лавочках, мимо них, Королева улицы, ты шла в очках дымчатых. Водопад золотой лился с плеч, Унося с собой слух и речь. Выпустил стрелу свою чудесную Купидон, Пел в душе моей чуть-чуть надтреснуто баритон. И слегка кругом шла
A Small Plot Of Land
Poor soul Spit upon that Poor soul He never knew what hit him And it hit him so Poor dunce He pushed back the pigmen The Barbs laughed The fool is dead Poor dunce He's less than within us The brains