Волынки и Web.
Ничего общего! Почти...

Ешелони Роксолан

В рубрике: Тексты песен — 09.11.2012

Чи ми країна рабів?!
Не робіть круглих очей
Панове та панні.
Бо вже років стонадцять
Ми плачемось кріпацтвом...
Бо, який же мужик,
У здоровому глузді і не інвалід -
Добровільно віддасть свою бабу у рабство!

Можна тут сперечатись.
"Про" приводити істин до Чорного моря.
Про нові горизонти, чи долі кулак.
Але їх вже не сотні, не тисячі,
А мільйони!
Закладають і долі, і тіла свої -
За п’ятак.

Приспів:
Ну а ми -
Відгружаєм товаром живим ешелони!
І за пивом розкручуєм тему,
Що все в нас не так!
І чекаємо пенсій від Роксолан,
З-за кордону.
І хватає не тільки на хліб,
Ну а ще й на кабак...

І пророчать на шпальтах усіх
Фарисеї.
Що, мов, почався!
Великий хохлацький ісход!
Але то ж не з полону
Виводять нарід свій.
Новоявленні Моїсеї.
А в пустелю плюндрують
Квітучу країну й великий народ!

Приспів

Обезпечим Європі
Жонами своїми
Достойную старість!
Ну і хай зароблять копійку.
Потом, глумом своїм.
Для убогих сиріт.
І тоді вже спокійно -
Геть портки, мужики!
Підперезуйсь подолом.
Обростай рогами!
Слава панству заморському,
Що взялось обновлять свіжим геном
Козацький наш рід!

А твій прадід,
Покручував вуса степенно.
І вклонятися міг,
Лиш мечу й бойовому коню.
І коли ставив ногу свою
У стремено -
І Царьград,
І Париж,
І Равена
Вклонялись йому!

Приспів

Я - такий як і всі.
Й в мене з буднем
Війна нездоланна.
І не ясно іще до сих пір хто - кого.
Та коли він бере мене у лещата,
То повторюю вам і собі.
"Ти - мужик.
Ти ж - мужик!
Встань за плуга, за верстак чи за кульман,
Ні - то шабельку у руку візьми.
Але рук не впускай безпорадно.
Й не укроплюй земельку святую
Соплями, пардон, й слізьми!

Бо твій прадід,
Покручував вуса степенно.
І вклонятися міг,
Лиш мечу й бойовому коню.
І коли ставив ногу свою
У стремено -
І Стамбул,
І Берлін,
І Варшава
Вклонялись йому.

Приспів


Похожие новости.


Зачем

Зачем

Ситцевым полем перетекала путь река, Следов глубоких ран не оставляя В водоворот лаковых рук брала меня, Ласкала, тело мне не отпуская. Я видел сны, я помню все их имена. Я слышал трав прерывистые речи. Вдыхал я



На Бульварах Снов

На Бульварах Снов

( муз.И.Крюков, сл.Л.Небылова ) 1.На пороге дней прощальных Незваная слеза. Смотрят из тишины зеркальной Осени глаза. Клёны в золото одеты – Вот и вышел счастья срок. Жаль счастливых строк неспетых, Время грустных строк… Припев: И только на бульварах снов Всё повторится



В ГУМе, В ЦУМе И Думе

В ГУМе, В ЦУМе И Думе

Полковник Синицын приехал в столицу, Не был здесь уже давно, наверное, лет тридцать. Вокруг другие лица – и как могло все так измениться? «Континентали» и «Риццы», всякие суши, пиццы, Все сверкает, искрится. Какой там



Same Old Same Old

Same Old Same Old

Lately it seems no-one cares anymore That peace is a place where we rest between wars I know oh I know we've been here before It's the same old It's the same old It's the



It’s My House

It’s My House

It's my house and I live here (I wanna tell you) It's my house and I live here There's a welcome mat at the door And if you come on in You're gonna get much




Нет комментариев

Комментариев нет.

Извините, обсуждение на данный момент закрыто.