Ешелони Роксолан
Чи ми країна рабів?!
Не робіть круглих очей
Панове та панні.
Бо вже років стонадцять
Ми плачемось кріпацтвом...
Бо, який же мужик,
У здоровому глузді і не інвалід -
Добровільно віддасть свою бабу у рабство!
Можна тут сперечатись.
"Про" приводити істин до Чорного моря.
Про нові горизонти, чи долі кулак.
Але їх вже не сотні, не тисячі,
А мільйони!
Закладають і долі, і тіла свої -
За п’ятак.
Приспів:
Ну а ми -
Відгружаєм товаром живим ешелони!
І за пивом розкручуєм тему,
Що все в нас не так!
І чекаємо пенсій від Роксолан,
З-за кордону.
І хватає не тільки на хліб,
Ну а ще й на кабак...
І пророчать на шпальтах усіх
Фарисеї.
Що, мов, почався!
Великий хохлацький ісход!
Але то ж не з полону
Виводять нарід свій.
Новоявленні Моїсеї.
А в пустелю плюндрують
Квітучу країну й великий народ!
Приспів
Обезпечим Європі
Жонами своїми
Достойную старість!
Ну і хай зароблять копійку.
Потом, глумом своїм.
Для убогих сиріт.
І тоді вже спокійно -
Геть портки, мужики!
Підперезуйсь подолом.
Обростай рогами!
Слава панству заморському,
Що взялось обновлять свіжим геном
Козацький наш рід!
А твій прадід,
Покручував вуса степенно.
І вклонятися міг,
Лиш мечу й бойовому коню.
І коли ставив ногу свою
У стремено -
І Царьград,
І Париж,
І Равена
Вклонялись йому!
Приспів
Я - такий як і всі.
Й в мене з буднем
Війна нездоланна.
І не ясно іще до сих пір хто - кого.
Та коли він бере мене у лещата,
То повторюю вам і собі.
"Ти - мужик.
Ти ж - мужик!
Встань за плуга, за верстак чи за кульман,
Ні - то шабельку у руку візьми.
Але рук не впускай безпорадно.
Й не укроплюй земельку святую
Соплями, пардон, й слізьми!
Бо твій прадід,
Покручував вуса степенно.
І вклонятися міг,
Лиш мечу й бойовому коню.
І коли ставив ногу свою
У стремено -
І Стамбул,
І Берлін,
І Варшава
Вклонялись йому.
Приспів
Похожие новости.
Вязаный Жакет
1.В день, когда исполнилось мне шестнадцать лет, Подарила мама мне вязаный жакет И куда-то в сторону отвела глаза. Принесли посылку нам - это от отца. Ты о нем не подумай плохого, Подрастешь - сам поймешь
The Legend of Bonnie and Clyde
Bonnie was a waitress in a small cafe Clyde Barrow was the rounder that took her away They both robbed and killed until both of them died So goes the Legend of Bonnie
Did You Read The Morning Paper?
Did you read the morning paper Did you see the front headline Did you read the morning paper Baby let me lend you mine There on the front page was a picture Of a crowd
The Truth Is
I almost said the words last night I told myself the moment wasn't right No one wants to be the one who says it first But I been keeping it inside, a secret
Dead Memories
Sitting in the dark, I can't forget. Even now, I realize the time I'll never get Another story of the bitter pills of fate I can't go back again I can't go back again But