Мама

Нiч. Метелиця в вiкно
Тiльки заварився чай
В пiчцi трiскає вогонь
Мама квiти вишиває

Чуть зеленої трави
Небо синє, бiлi хмари
В квiтцi грають двi бджоли
Лиш куток пустує справа

Певно буде рiчка там
Або може стара хата
Сонце, надворi весна
Спляча з кiсткою собака

Снiг тихенько б'є в вiкно
Плавно падає, лягає
Я десятий бачу сон
Мама квiти вишиває

Похожие новости.

Розчарування Таке, як похмiлля Пропала мета Десь поділися сили І квола душа Мов столітня бабуся Не хоче нічого Покинути б тіло Сьогоднішній вечір Ще чиста сторінка Не хочеться пити Горілки чи пива Роботи багато Нікуди не втікне З тобою зустрітись Теж трохи ліниво І де ті

Корови моляться до сонця, що полум’яним сходить маком. Струнка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало птахом. Від воза місяць відпрягають. Широке конопляне небо. Обвіяна далінь безкрая, в сивім димі лісу гребінь. З гір яворове листя лине. Кужіль, і

А ну-ка бей-ка, кому не лень. Вам жизнь копейка, а мне мишень. Который в фетрах, давай на спор: Я - на сто метров, а ты - в упор. Не та раскладка, но я не

Фаза луны, пошлые сны Белые, серые пятна весны Ее черты для прихожих нагло обнажены Она с ним входит на крыше в фазу новой луны Все также упруга, беспредельно стройна Но каждую ночь оставаться одна Она боится,

Осінь прилинула сірими тінями, Подихом вітру зірвала вінки. Посмішка мила дівчини зрадливої В серці моєму зломила замки. Плакало небо дощами холодними. Сивий туман заповзав у міста. Осінь моя, ти примарними цвяхами міцно прибила мене до хреста. Приспів: Осінь омиє