Йду На Ви!

(музика & слова Чура)

присвячується пам'яті двох князів - батька Святослава та його сина Володимира

Ой у полі у долині
Білий кінь гуляє.
Княже славний гніздо зміїне
Топче-розоряє.
Крові діточок маленьких
Гадам не смоктати,
Та дівчат наших молоденьких
Вже не продавати!
Від моря до моря
Гримить попід зорі:
Йду на ви!
Не сховатися від гніву нашого!
Йду на ви!
Наша кров на вашім золоті!
Йду на ви!
Красне Сонце проти Книги Чорної!
Йду на ви!
Помоліться вашій нежиті!
Як під тіло княже біле
Чорна заповзла змія,
Та царевича-змієвича
Князю народила.
Став змій царювати,
Нікому сказати:
Йду на ви!
Не сховатися від гніву нашого!
Йду на ви!
Наша кров на вашім золоті!
Йду на ви!
Красне Сонце проти Книги Чорної!
Йду на ви!
Помоліться вашій нежиті!
Ой на горі на високій
Там вогні ясні горять.
Сини князя поминають,
Шабельки гострять.
Стогне-плаче земля-мати
Від роду зміїного.
Люди добрії не бачать
Світу білого.
Збирай мене, мати!
Дай батькові лати!
Йду на ви!
Не сховатися від гніву нашого!
Йду на ви!
Наша кров на вашім золоті!
Йду на ви!
Красне Сонце проти Книги Чорної!
Йду на ви!
Помоліться вашій нежиті!

Похожие новости.

Сиреневый туман над нами проплывает, Над тамбуром горит полночная звезда, Кондуктор не спешит, кондуктор понимает, Что с девушкою я прощаюсь навсегда. Кондуктор не спешит, кондуктор понимает, Что с девушкою я прощаюсь навсегда. Ты смотришь мне в

Сніг летить звідусіль, Б’є у Душу, кидається в очі. Снігова заметіль Повернути назад мене хоче. Замело береги, І в холодному білому світі Слід моєї ноги Потонув у бездонному світлі. Приспів: Не чекай - не прийду, Тільки голос подам від порога, Що

У поліцаїв іграшкова зброя, А в липні раптом сталася зима. За мною не прийде мадам з косою, Якщо насправді тут мене нема. Банкіри роздають гульвісам гроші, Опівдні в місті темрява німа, Та тінь моя сумна снує

If not for you Babe, I couldn't even find the door I couldn't even see the floor I'd be sad and blue, if not for you If not for you Babe, the night would see

Ситцевым полем перетекала путь река, Следов глубоких ран не оставляя В водоворот лаковых рук брала меня, Ласкала, тело мне не отпуская. Я видел сны, я помню все их имена. Я слышал трав прерывистые речи. Вдыхал я