Перша Квітка

Упала на пані втомлена тінь,
Завмерла в чеканні синь-височінь.
Журба чи то надія постукала у скло
І ось вже дивне світло неспішно опустилось на чоло
Весна прийшла за вікна і перша квітка розцвіла...

Ой, горе, ой, лихо! Серце щемить,
Ой, люде, зосталась єдна ще мить.
За склом злетіли птахи, тріпочучи крильми,
І повнились провулки укритими у чорнеє людьми.
Весна прийшла за вікна і перша квітка розцвіла...

Ой, пані! О, пані! Що ті слова!
Погляньте: вас кличе стежка нова.
Вам руки цілували, схиляючись до ніг,
Життя летіло стрімко і ось переступило за поріг...
Весна прийшла за вікна і перша квітка розцвіла...

Похожие новости.

Какой ненастный выдался день, Весь город плывёт в дождевой воде, Зеркальная гладь мостовой отражает огни. Сижу в машине и жду тебя, По радио что-то про лето долбят, В такую погоду поют про ясные дни. А дождь

Слова не ті і не тому, але бодай хоч щось... Хоч плот замість човна на переправі, І хоч не поперек ріки, а вздовж. І не душа, а плоть, але у вічній справі. Хоч пекло,

Чом ти не прийшов, Як місяць зійшов? Я тебе чекала. Чи коня не мав, Чи стежки не знав, Мати не пускала? І коня я мав, І стежку я знав, І мати пускала. Найменша сестра, Бодай не зросла, Сідельце сховала. А старша сестра Сідельце

Чуєш?.. вітри вовками завили Там, у нічній височині? Чорним крилом огорта небо ворон, Вкрива небокрай у зорянім вбранні Чуєш?.. Крізь вітру вий б’ють копитами Пульсуючий простір, вкритий льодами Коні крижаних вершників велетнів зими Приспів: Над горами, над лісами -

День, день так похож на ночь. Сын, а может быть дочь. Она нервно листает страницы журнала мод. Он никак не может решиться взойти капитаном на плот. Этот плот из бьющих хлыстов, Этот плот из нежных