У Цьому Полі, Синьому, Як Льон

У цьому полі, синьому, як льон,
Де тільки ти і ні душі навколо,
Уздрів і скляк: блукало в тому полі
Сто тіней, в полі синьому, як льон.

А в цілому полі синьому, як льон,
Судилося тобі самому бути,
Аби спізнати долі, як покути,
У цьому полі синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
І вже, як ліс соснової малечі,
Устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, наче дріт, згорнуть?

Ні. Вистояти. Вистояти. Ні –
Стояти. Тільки тут. У цьому полі,
Що наче льон. І власної неволі
Спізнати тут, на рідній чужині.

У цьому полі, синьому, як льон,
Супроти тебе – сто тебе супроти.
І кожен супротивник – у скорботі,
І кожен супротивник, заборон
Не знаючи, вергатиме прокльон,
Твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
У цьому полі синьому, як льон.

Похожие новости.

В такой-то год, в таком-то сне я лоб чесал Но я подумал и совсем умнеть не стал Что в жизни надо а что нет - хотел понять, Но я решил забить на все

Посмотри мне в глаза, мой герой Обними и скажи что не мой И тогда не прощу - укушу Всё равно спрошу Про любовь, про себя и про нас Я летаю в любви твоих глаз Мой родной,

Ти до мене, ти до мене не ходи, Бо я тобі не пара. Ти до мене, ти до мене не ходи, Бо я тобі не пара. Немилий, нелюбий, Нелюбий, немилий, гей. Ти до мене, ти до

Лети, печаль моя А я останусь Под шум, под плач дождя Останусь одна И провожать не стану И смотреть не буду вслед Есть любовь - и, значит, нет печали У любви твои ресницы и твои глаза Невозможно не

The wild boys are calling On their way back from the fire In august moon's surrender to A dust cloud on the rise Wild boys fallen far from glory Reckless and so hungered On the razors