Омана
Кожна людина ще зі школи пам’ятає:
Хто багато читає – той багато знає.
І, зрозуміло, я книжок багато прочитав –
Щось давно забув, але щось запам’ятав.
Та головне, що я навчився володіти словом,
Часом – серйозним, а частіше – по-приколу.
Говорю, що думаю, говорю, що бачу.
Один від слів моїх сміється, інший від них плаче.
Звичайно, говорити – це не мішки носити,
Та слово може вдарити, слово може вбити.
Слово відкриває таємниці та секрети,
Розбиває замки, знищує лабети.
Та якось я відчув, що починаю зловживати –
Дурити людям голову, забивати баки.
В такі часи в моєму серці селиться хижак,
Що у мене самого викликає дикий жах...
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Я познайомився з тобою, хотів з тобою бути.
Але ти в своїй душі не змогла відчути
Глибини тієї, глибини всієї,
Що шукала собі шлях із душі моєї.
Говорив тобі слова ніжні та ліричні,
Здійснював заради тебе вчинки романтичні.
Але ти сама в собі у той час кохалася.
З мене ж ти знущалась, ти з мене насміхалася.
Та прийшов момент прозріння – мене перемкнуло!
Все оте дурне кохання наче вітром здуло.
Я тепер тебе зроблю повною дурепою –
Відплачу тобі сповна щедрою монетою!
Я розказую байки, мозок твій запудрюю,
Я розписую тебе гарною та мудрою!
Виконав програму дій – і це диво сталося!
Тож тепер у мене ти палко закохалася!
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Перемога не принесла навіть краплі втіхи.
Навпаки – я сам від себе вигріб на горіхи!
Бо моя любов не згасла – залишилось тління,
І мене доволі швидко загризло сумління.
Хоч-не-хоч, а я тобі, видно, не до пари,
Тож повинен терміново розігнати чари!
Не потрібна ти мені на кохання хворою,
Бо любов повинна бути, як сльоза, – прозорою!
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Похожие новости.
Опять Метель (А. Пугачёва и К. Орбакайте)
За тобой, не закрывая дверь, Я уже живу который год. И с тех пор отсчет моих нечаянных потерь Остановленный, кого-то ждет. Опять метель, И мается былое в темноте… Опять метель… Две вечности сошлись в один короткий день… Ты
Нирвана
Нирвана, нирвана, нирвана, нирвана…! Нирвана, нирвана, нирвана…! Куплет 1: Всем: кто устал скитаться между двух огней И не смог согреться; Кто, с кольцами на пальцах, открывал хоть раз Потайную дверцу, Тот найдет приют в сказочной
Згадай Про…
Хвилини, години зплітаються в дні Вчорашні бажання згорають в вогні Забути, чи знати, що десь у мені? Вчорашне "навіщо?", вчорашне "чому?" А відповідати нема вже кому А сльози малюють лиш небо в диму. Згадай про те,
Ясновидящая
Гадала струнами-рунами, мы нашу любовь сплели Чувствами зрелыми в белый венок. А он уплыл по течению, ночью затмение, Больше прощения ты не проси. Как перед зеркалом свеча не меркнула Моя любовь к тебе до зари. Я
2 Года В Деле
Ночь постепенно отступает, мрак тает. На новый оборот вокруг своей оси земля заходит. Пробуждает город холод, тени сменят солнце. Жжение сто тридцать шесть по Фаренгейту, а по Цельсию плюс сорок. Молод, да, я ещё,