Омана
Кожна людина ще зі школи пам’ятає:
Хто багато читає – той багато знає.
І, зрозуміло, я книжок багато прочитав –
Щось давно забув, але щось запам’ятав.
Та головне, що я навчився володіти словом,
Часом – серйозним, а частіше – по-приколу.
Говорю, що думаю, говорю, що бачу.
Один від слів моїх сміється, інший від них плаче.
Звичайно, говорити – це не мішки носити,
Та слово може вдарити, слово може вбити.
Слово відкриває таємниці та секрети,
Розбиває замки, знищує лабети.
Та якось я відчув, що починаю зловживати –
Дурити людям голову, забивати баки.
В такі часи в моєму серці селиться хижак,
Що у мене самого викликає дикий жах...
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Я познайомився з тобою, хотів з тобою бути.
Але ти в своїй душі не змогла відчути
Глибини тієї, глибини всієї,
Що шукала собі шлях із душі моєї.
Говорив тобі слова ніжні та ліричні,
Здійснював заради тебе вчинки романтичні.
Але ти сама в собі у той час кохалася.
З мене ж ти знущалась, ти з мене насміхалася.
Та прийшов момент прозріння – мене перемкнуло!
Все оте дурне кохання наче вітром здуло.
Я тепер тебе зроблю повною дурепою –
Відплачу тобі сповна щедрою монетою!
Я розказую байки, мозок твій запудрюю,
Я розписую тебе гарною та мудрою!
Виконав програму дій – і це диво сталося!
Тож тепер у мене ти палко закохалася!
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Перемога не принесла навіть краплі втіхи.
Навпаки – я сам від себе вигріб на горіхи!
Бо моя любов не згасла – залишилось тління,
І мене доволі швидко загризло сумління.
Хоч-не-хоч, а я тобі, видно, не до пари,
Тож повинен терміново розігнати чари!
Не потрібна ти мені на кохання хворою,
Бо любов повинна бути, як сльоза, – прозорою!
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Похожие новости.
Пластиковая Девочка
Я хочу что бы ты, Делал так, как я хочу. Я хочу что бы ты, Думал так, как я хочу. Я хочу что бы ты, Видел сны, но сны где я. Называй меня – Девочка из
Горячая Кровь
(муз. и сл. О. Пальчикова) 1.Вот и вновь встретились глаза. Вот и вновь я схожу с ума. Ты не знаешь, как внутри тепло. Ты не знаешь, что там залегло… Припев: А я выпью до дна за
Ніч Під Горобиною
На галявині у лісі горобина красна Ми зустрілися з тобою там у нічку ясну Під зірками на одинці ти мені признався. Що як тільки-но побачив, зразу закохався. Приспів: Ніч під горобиною, так на мене вплинула, Серденько
Ветром
Смятые листы старой забытой любви, Комканы будто стихи мои Звуки тишины заполняют эту пустыню, В которой я отныне Честно скажи куда подевался вкус Которого стесняюсь, боюсь И нет надежд, и нет тревог Но я остаюсь Я стану нотами
Лабиринт
Где-то одна... И тишина ... Ночью заснуть этой я не смогла, не сумела. Снова лечу и не нахожу места себе я в этом мире. Ты слово «где?» Ищешь в толпе,