Омана
Кожна людина ще зі школи пам’ятає:
Хто багато читає – той багато знає.
І, зрозуміло, я книжок багато прочитав –
Щось давно забув, але щось запам’ятав.
Та головне, що я навчився володіти словом,
Часом – серйозним, а частіше – по-приколу.
Говорю, що думаю, говорю, що бачу.
Один від слів моїх сміється, інший від них плаче.
Звичайно, говорити – це не мішки носити,
Та слово може вдарити, слово може вбити.
Слово відкриває таємниці та секрети,
Розбиває замки, знищує лабети.
Та якось я відчув, що починаю зловживати –
Дурити людям голову, забивати баки.
В такі часи в моєму серці селиться хижак,
Що у мене самого викликає дикий жах...
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Я познайомився з тобою, хотів з тобою бути.
Але ти в своїй душі не змогла відчути
Глибини тієї, глибини всієї,
Що шукала собі шлях із душі моєї.
Говорив тобі слова ніжні та ліричні,
Здійснював заради тебе вчинки романтичні.
Але ти сама в собі у той час кохалася.
З мене ж ти знущалась, ти з мене насміхалася.
Та прийшов момент прозріння – мене перемкнуло!
Все оте дурне кохання наче вітром здуло.
Я тепер тебе зроблю повною дурепою –
Відплачу тобі сповна щедрою монетою!
Я розказую байки, мозок твій запудрюю,
Я розписую тебе гарною та мудрою!
Виконав програму дій – і це диво сталося!
Тож тепер у мене ти палко закохалася!
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Перемога не принесла навіть краплі втіхи.
Навпаки – я сам від себе вигріб на горіхи!
Бо моя любов не згасла – залишилось тління,
І мене доволі швидко загризло сумління.
Хоч-не-хоч, а я тобі, видно, не до пари,
Тож повинен терміново розігнати чари!
Не потрібна ти мені на кохання хворою,
Бо любов повинна бути, як сльоза, – прозорою!
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!..
Похожие новости.
Мама-Америка
Кофе на столе... Ножницы в руках... Я сама в себе И это - единственный выход... Спит мой кукловод... Спит, и видит в снах... Розовых слонов... Ему минута до титров... Мне на выбор - Вечность или миг... Припев. Я по тоненькой
Good Time
Місто немов сузір’я... Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. Та хто нам повірить, що йшли ми на світло? Як часто шукали ми гирло, і міст, і
Нормально Вс
Не то что бы у нас с ней отношения напряжены, Но я не вижу уважения в лице жены, Вот я и рухнул с пивом перед теликом, Она на кухне и у неё теперь
Рикошет
Памяти А. Аксенова Свистопляс, отрава, мор – Чехарда отпетых лет. Кровью отпылал сумрак в перебор, Посягнув на рикошет. Конченый герой – Псам помеха спать. Тех, кто принял бой, Смертью не
Водка
Стало тесно, Он уходит на полчаса, И так не честно, Унесло на полмесяца. Где то был, Тебя забыл, С кем-то может посеверил, Снова врал, опоздал, А ты думала он другим стал. Закрой окно, начинается осень, Таких, как он, поменяться не