Ні-би-то-н

Я ще не мав в житті нічого, що б лишилось на життя,
Дезінфікована пам’ять, стерильні чуття,
На невдачі нема чого власні сльози лити,
Бо, на жаль, нема на кого б це звалити.

Нема чого вирішувати все тут і зараз,
І справи нема такої, щоби скоїти, й чекати кари,
Готівку брати за кілограм обурення свого
Теж нема чого.

Іммігруючи в Монголію, пакуючи валізи
Мені ніби-то нема чого турботу мати про житлові кризи,
Боятись снігу й СНІДу ніби-то нема чого мені –
Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

Нема чого рушати з місця, місця в мене теж нема,
Поклався б на людей, якби не знав, що це дарма,
Мені нема від кого автономність зберігати,
Нема причин і наслідків не так багато...

По вулицях блукають самотньо самовпевнені самиці,
Очі наче крига, стегна наче криця
І трохи ліпше за інфаркт з ними грати,
Бо краще губити шанси, ніж спокій втрачати.

Нема чого, нема навіщо, нема коли та як,
Нема із ким (і слава Богу), я не знаю, чому це так,
Знов себе питаю, чи вадить це мені?
Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

Похожие новости.

Way Home

Well I once heard a story about a run-down home Where a man and his thoughts lived all alone He tried to live, no effort was shown He’s slowly finding a way back

Героїн

Загубивши віру, поглядом пустим Дивиться в повалу, гірко плачучи. В самоті пекельній серед цвілих стін Флетяв, чию душу купив героїн. Сивіє волосся, очі запалі, Блідий колір шкіри, вени сколені. Десять довгих років стомлений звір у пастці, Намагається

Аеліта

Впало за хмарами в ранішнє марево Сяяло, сяяло – щезло Сипалось начебто світом не баченим, З неба пробачення несло. Сонячним маревом, місяць чарами В бік проганяло даремно. Місяць образився – срібними стразами Падали сльози на землю. (х2) Така

Артист

1. Как трудно превозмочь себя, не притворяться и не лгать, И ночью тихо повторять: "Талант для всех, а боль моя". И горечь всю до дна испить, на сцену снова выходить И петь, как

Не Твоя

Слов твоих не надо И ничего не надо Любовь твоя - неправда Она сжигает ядом меня Я больше ждать не стану Я не хочу обмана В душе осталась рана Но я смогу подняться сама Ты зажег любви огонь Горький