Посмішка Батьківщини

Небо блакитне і проміні сонця
Грають для нас на струнах життя,
Ріки бурлять і дерева шумлять,
Навіть прилетіли птахи з небуття.
Що принесли нам птахи з небуття?
Пісню яку співають ріки й дерева?
Де моя мова, де віра моя?
Невидимий ворог руйнує життя!

Впала невинна дівоча сльоза,
Душу мою затопила вона.
Як впаде інша сльоза,
Кров немічно витру з чола!
А в цей час на слов’янських кістках,
Просічених кров’ю жертв комунізму,
Спорудили демократію - закони в містах,
Чужинські закони вождів сіонізму.

Впала невинна дівоча сльоза,
Впала на серце холодній війні.
Якщо впаде знову вона,
Ти долоні до неї свої простягни!

Похожие новости.

Comme un fant?me qui se prom?ne Et l'?me alourdie de ses cha?nes R?ussir sa vie Quand d'autres l'ont meurtrir, et R?ussir sa vie, m?me si... Comprendre ne gu?rit... pas Et ce fant?me se prom?ne L?, sous l'apparence

Коли співав ще камінь, мали крила змії Єва одягалась в черемхове листя, тоді буйнійший і хмільнійший вітер віяв, море сяяло під зорями сріблисто. Коли із яблуні зірвала Єва місяць, у раї збунтувались буйногриві леви. Адамові сини

I'm going to an island, Where the sun will always shine, Where the moon is always riding on the sea; And when I go I'll leave behind, These chains that hold me down, The time

Someone to care, Someone to share, Lonely hours And moments of despair, To be loved, to be loved! Oh, what a feeling, To be loved! Someone to kiss, Someone to miss, When you're away To hear from each day. To be

Той поїзд, що прийде в село о десятій, Везе мене знову до рідної хати, Коні пасуться на лузі, як знову Я повертаюсь додому. Спочатку іду до старої криниці Напитись з дороги живої водиці, Що на серпанках