Посмішка Батьківщини

Небо блакитне і проміні сонця
Грають для нас на струнах життя,
Ріки бурлять і дерева шумлять,
Навіть прилетіли птахи з небуття.
Що принесли нам птахи з небуття?
Пісню яку співають ріки й дерева?
Де моя мова, де віра моя?
Невидимий ворог руйнує життя!

Впала невинна дівоча сльоза,
Душу мою затопила вона.
Як впаде інша сльоза,
Кров немічно витру з чола!
А в цей час на слов’янських кістках,
Просічених кров’ю жертв комунізму,
Спорудили демократію - закони в містах,
Чужинські закони вождів сіонізму.

Впала невинна дівоча сльоза,
Впала на серце холодній війні.
Якщо впаде знову вона,
Ти долоні до неї свої простягни!

Похожие новости.

I can't deny the fact that you know me better than I do, it doesn't matter 'cos I know that you say that I'm a fool, better than the best. But if

You can tell me you're sorry if you want to You can cry if you think it'll help Swear all you need is a little time You promise that there's nobody else [Chorus] Go ahead

I was tryin' to cross the street When I tripped and spilled my coffee On a man who yelled at me And then walked off in a hurry Now he's gonna be late for

Я буду любить его целую вечность И целую вечность я буду искать В причинах расстаться – предлог удержать. Я буду бежать от него в бесконечность, Чтоб с первым же встречном, на млечном пути, Увлечься беспечно

Duvalier was a bitter man who cursed the morning sun That brought a new betrayal every day. He shunned the world of mortals and the sound of human tongues And blessed the night