Посмішка Батьківщини

Небо блакитне і проміні сонця
Грають для нас на струнах життя,
Ріки бурлять і дерева шумлять,
Навіть прилетіли птахи з небуття.
Що принесли нам птахи з небуття?
Пісню яку співають ріки й дерева?
Де моя мова, де віра моя?
Невидимий ворог руйнує життя!

Впала невинна дівоча сльоза,
Душу мою затопила вона.
Як впаде інша сльоза,
Кров немічно витру з чола!
А в цей час на слов’янських кістках,
Просічених кров’ю жертв комунізму,
Спорудили демократію - закони в містах,
Чужинські закони вождів сіонізму.

Впала невинна дівоча сльоза,
Впала на серце холодній війні.
Якщо впаде знову вона,
Ти долоні до неї свої простягни!

Похожие новости.

Придбав на розі вчора вдень Тобі намисто Кольоровий шнурок А ображатися пусте - я не навмисно Приспів: Де ховалася досі Ти схожа на осінь Мене вплела в свої коси Ти жовто-гаряча І мабуть на вдачу Мене придбала на здачу. Тепер назавжди

(Муз. А. Шаганов, сл. В. Матецкий) 1.Отчего не позвонишь мне, отчего? Вечер грустен, и не жду я ничего. По влюблённому по городу иду, Разговорчики опять с собой веду. Разговорчики, вопросики опять. Как тебя понять, ну, как

Наверно, так суждено было судьбой: Холодный ветер в окно, окрик: постой! И только долгое эхо разлуки Звучало тихо в ночном переулке, И в небе пасмурном таяли звуки. ПРИПЕВ: Ночь - прожитых дней вуаль, Ночь - грешной

Наши с тобой мечты, как лепестки ромашки Кончится дождь и ты, станешь каким-то вчерашним Хочется плакать но, слёзы уже не в моде Просто в твоём кино, кто-то обычно уходит. А ты любишь только Французкие

Водка выпита вся и до дна, для тоски вроде нету причин, Ты со мной, но ведь ты одна, я с тобой, но и я один. Наши губы совсем холодны, наши речи теперь