Посмішка Батьківщини

Небо блакитне і проміні сонця
Грають для нас на струнах життя,
Ріки бурлять і дерева шумлять,
Навіть прилетіли птахи з небуття.
Що принесли нам птахи з небуття?
Пісню яку співають ріки й дерева?
Де моя мова, де віра моя?
Невидимий ворог руйнує життя!

Впала невинна дівоча сльоза,
Душу мою затопила вона.
Як впаде інша сльоза,
Кров немічно витру з чола!
А в цей час на слов’янських кістках,
Просічених кров’ю жертв комунізму,
Спорудили демократію - закони в містах,
Чужинські закони вождів сіонізму.

Впала невинна дівоча сльоза,
Впала на серце холодній війні.
Якщо впаде знову вона,
Ти долоні до неї свої простягни!

Похожие новости.

Это Останкино, это история, парень Это, то, что ты знаешь, что я знаю Это Moscow-city, Moscow-side, парень Это Кириленко, не, мать его, Коби Брайнт Это когда тебе одиноко в час пик, или Это когда ты

Приспів: Джулія, женщина з востока, Гарна, трохи косоока. Джулія, ти з Чарджову, я зі Львова, Ми не встрєтімся ніяк. Чуєш? Подзвони, вуха полоскочем, Попльоткуєм, порегочем. Хочеш - напиши Скільки бочок тато з мамом накрутили анаши. Знов твій верблюд пішов

На-до-е-ло, ручки опускаются, Надоело, глаза не подымаются, Надоело со стенами беседовать, Надоело по узким тропкам следовать. Пусть все будет так, как было раньше: Эх, гулянья народные, по поводу и без повода, Счастье ветром унесенное не возвернется

I can never be the same that I was yesterday. I'm losing my mind, I'm losing control. You tickled me so much, that I can never be ok. I think I can be

Когда я уйду далеко-далеко, Не мучаясь и не тревожась, Быть может, вздохнет кто-то очень легко, А кто-то заплачет, быть может. Умчится мой поезд, на стыках звеня, Умолкнут былые оркестры. И тот, кто родится позднее меня, На сцене