Що Буде

Перші промені світанку мене випроваджують
І змерзлі діти що на чорний хліб чекають
І тихе місто, що у сні лиш спокій знаходить
І автострада, що в якийсь-то новий світ виходить

Не є запах чорной кави те, що мене будним тримає
Ані клята цигаретка що так марно догоряє
Що буде...

Час прийшов іти в дорогу - знова в далеку путь
Хоч цього разу не ста років довгу, але подібну і тяжку

Не журить мене шалена думка про кого снить тепер вона
Бо було те, що мало бути, а що далі станеться
Що буде...

І де тепер подітись, куди мені літати
На це потрібно є відваги
У білий світ мені іти або втікати
До свого дому, чи від своєї хати

Похожие новости.

Осенний Поцелуй

Я прошу не надо говорить неправду Другом себя называть не спеши Шорох листопада Лунная соната Все что мне надо сейчас для души Не обижайся не ревнуй это осенний поцелуй Он для того кто все эти годы

Сердце Бьётся

(С.Овчинников/С.Овчинникова) 1. Загорелся и погас за моим окном рассвет. Был со мной еще вчера, а сегодня больше нет... И не верю в этот сон, нужно лишь открыть глаза, Рвется птицей к небу стон, как

Пересылка

1. Моет город ручьями апрель, Небо стало намного теплее. Молча люди стоят у дверей, Чтоб к окошку пробиться скорее. Открываются здесь с десяти, А закроются точно к обеду. И кому-то придется уйти: Маме, брату,

Добрий Вечір

Добрий вечір. Руки ти кладеш на плечі І мені відповідаєш: "Добрий вечір". Цілий день тебе чекала, Я хилини рахувала Виглядала, підганяла: "Де ж той вечір?" Добрий вечір. Лиш для тебе очі сяють Лиш для тебе я співаю, Лиш для

9 Жизней (Микроволновка)

Я знаю, что я виновата, я вела себя плохо, Кошу под дуру, хлопаю глазами – не помогает. В твоих глазах всё слышнее битой посуды грохот, Надежда на то, что все обойдется, тает, тает,