Та, Що Танцює На Могилах

Вона танцює на могилах
Під музику нічної тиші,
Коли осінній теплий вітер
Високу папороть колише.

Вона кружляє серед листя,
Понад Землею, вище й вище,
Коли над світом сонце сяде,
І ніч накриє кладовище.

Не пам’ятає, хто і звідки,
Не відчуває, чи жива.
Дарує ласку її тілу
Холодна росяна трава.

Вона танцює, щоб забути.
Вона прийшла, щоби піти.
Вона не хоче більше бути
Рабом земної суєти.

Останній крок. Останнє коло.
Безсило впаде на плиту.
І ніч на очі їй накине
Прозору і легку фату.

І білі ангели навколо
Розправлять мармурові крила,
І понесуть поміж зірками
Її, холодну і безсилу.

Туди, де матір - порожнеча,
Де в сяйві темряви дорога,
Де серед поля полину
Нема ні болю, ні тривоги.

Похожие новости.

Кицю-кицю

Ой-ну, кицю-кицю, Не йди по водицю, Криниця глибока – Виб’єш, кицю, бока. Пішла киця по водицю Та й упала у криницю, Пішов котик витягати Та не знає, за шо взяти. Узяв кицю за вухо Та й посадив, де сухо: "Сиди,

Анаконда

Залишаю твій страх у своїй темноті, Бачу білі міста, там з'являєшся ти, Тільки втрачена мить розділяє навпіл, Відзеркалення снів, я б згоріла без слів. Не сказала тобі, що я - анаконда. Приспів: Залиши свій страх і

Любовь/Нелюбовь

Это лето не забыть мне Всё случилось для меня в первый раз Говорил ты на другом языке Не знакомых раньше фраз Только скоро поняла я Что желанья все за нас

Люблю Его

Что искала, нашла, вот и радостно мне, Расцветает душа, как сады по весне, Ярче солнце горят его глаза Зелёные, и утопаю в них я. Припев: Люблю его, простое слово Совсем не ново И все же я

Сяду На Плеч

Давай поїдемо з тобою туди Там, де немає ніякої біди Де наближається зима до весни А ти давай мене на плечі сади У нас там будуть кольорові думки І не запутаються наші сліди Руками своїми ти