Гетьманський Заповіт

На тернистій історії полі
Ми не знали ні щастя, ні долі,
Лише битви - ятріючі рани,
Лише зради, облуди, обмани.
Ми шукали братерства та згоди,
Щоб єднались, як рівні народи.
Нам клялися: "Навіки ми разом!",
А давали неволі проказу.

Приспів:
Україно, будь зі мною вічно -
В радості, у горі, у журбі.
Україно, ти завжди найвища
І тобі любов моя, тобі.
У сусіда в наймитах не будеш,
Не впадеш у зашморги брехнi.
Україно, б’єшся серцем в грудях,
І живеш безсмертям у мені.

Шлях гетьманський - і радість, і мука,
Клич гетьманів - нащадкам наука,
Заповіт, щоб кріпили родину,
Ту велику родину, Вкраїну.
Щоб ніколи гадюччя розбрату
Не вповзало в оновлену хату,
Щоб козацька, немеркнуча слава
У століттях сіяла яскраво.

Приспів

У сусіда в наймитах не будеш,
Не впадеш у зашморги брехні.
Україно, б’єшся серцем в грудях,
І живеш безсмертям у мені!

Похожие новости.

Отпускаю

Я не могу дышать, мне не видно неба Я не могу понять - был ты или небыл Ветром по волосам, солнцем в ладони твоя. Красные облака, вечер ударил в спину

Не Уходи

Ночь, проважают поезда, Уходящие с перона города. Забудь, не оставляй и не проси, И вокзал за это прости. Ветер, та бездонная листва, Эти рельсы в ниоткуда в никуда. Покурим, обними и уходи, А на память привокзальные огни. Погоди,

Унеси Меня

Не заметишь у меня слезы Я твоя и не твоя - знаю Не успела я вдохнуть воздух Как опять в твоих руках таю Засверкали серебром звезды И посыпались тебе в ноги Не успела я вдохнуть воздух Как

Наваждение

Давай поверим в наваждения Откроем души облакам Пусть остановится мгновение... Оно принадлежит лишь нам... давай с тобой, за каплей-каплею смешаем чувства и слова чтоб, прошептав чуть слышно: Я люблю.. Летела

Охота На Кабанов

Грязь сегодня еще непролазней, С неба мразь, словно бог без штанов, - К черту дождь - у охотников праздник: Им сегодня стрелять кабанов. Били в ведра и гнали к болоту, Вытирали промокшие лбы, Презирали лесов позолоту, Поклонялись