Гетьманський Заповіт
На тернистій історії полі
Ми не знали ні щастя, ні долі,
Лише битви - ятріючі рани,
Лише зради, облуди, обмани.
Ми шукали братерства та згоди,
Щоб єднались, як рівні народи.
Нам клялися: "Навіки ми разом!",
А давали неволі проказу.
Приспів:
Україно, будь зі мною вічно -
В радості, у горі, у журбі.
Україно, ти завжди найвища
І тобі любов моя, тобі.
У сусіда в наймитах не будеш,
Не впадеш у зашморги брехнi.
Україно, б’єшся серцем в грудях,
І живеш безсмертям у мені.
Шлях гетьманський - і радість, і мука,
Клич гетьманів - нащадкам наука,
Заповіт, щоб кріпили родину,
Ту велику родину, Вкраїну.
Щоб ніколи гадюччя розбрату
Не вповзало в оновлену хату,
Щоб козацька, немеркнуча слава
У століттях сіяла яскраво.
Приспів
У сусіда в наймитах не будеш,
Не впадеш у зашморги брехні.
Україно, б’єшся серцем в грудях,
І живеш безсмертям у мені!
Похожие новости.
Sкор-Пионы
Ночь. Взрывы на песке Оставляют мне Sкор-Пионы! Ночь. Жёлтые огни. Я или они? Sкор-Пионы! Девять баллов вода - Я оживаю, Девять баллов в меня! Девять баллов вода! Я! Я! Припев: (х2) Sкорпи-Пионы, тадам-тадададам! Sкорпи-Пионы, тадам-тадададам! Тадам-тарампам! Тарам-тарарапам! Тадам-тарампам! Тарам-тарарапам! Я сорву Sкор-Пион цветок, Через губы ток Выпуская... Я
Зомб
Вечір весняний - теплий, духм’яний. Неслухів дім реснапсидневрікш, Канабіола, ніжна віхола, Бризки, фонтани, полюції. Везе їх човен, ласощів повен, Морем згущеного молока. Кіт шоколадний, гладун смугастий, Ловить на вудку ванільних риб. Приспів: Не кажіть мені, не буває так: Мармеладовий не
Шлях У Лес
Мой шлях у лес ідзе па сьцерні, Як быць далей – усё адное мне. Полем-пожняй крок зноўку праз туман, Яго крыльле – дзьверы ў сьвет нязнаны. Памкнуся ў неба, рыну ў горкі палын Стралою зь
Тем Более
Говорить правду так неохота Особенно если это было три года Нашей любви Поцелуи терпко и долго Особенно если их было так много Всё позади Солнце в зените, кола в правой руке Ты была так близко, теперь в
Северная Быль
Как плескалось небо в лесном ручье Знают валуны да речной песок. Как собрали солнце в одном луче Зеркала озер пылью трех дорог, Знает синий лес да пустынный скит, Что на два венца врос в гранит