Осінь…

На стовбурі похилому
Подорожую в осені.
Сурмлять уже над обрієм
Застиглі срібні олені,
Та ще спадає листопад,
Ще корабель мій не в льодах,
Ще попіл теплий світиться
І птаха покидає дах.

І все перетворилося
На строфи листопадові,
А кольори на графіку,
Байдужу адресатові.
Бо все перетворилося,
Міста, пустелі і листи,
І ти, моя серпнева ти,
На тліючі листи.

Дерева звільнено від нас,
Це листя під ногами -- ми.
Вмерзає в кригу корабель
Під кришталевими крильми.

Похожие новости.

Sale l'alba sulla strada tu oramai Sei gi? lontana Hai raccolto tutto in fretta non ti sei Voltata pi? ? il destino che decide apre e chiude Le ferite Siamo stati figuranti di una scena Che non

1 Не повернутися блискавці в очі твої Не відобразити посмішку в гладі води Не дочекатися милості долі ще раз І сподіватися марно стримати час. 2 Тільки відчую спливає пісок І в порожнині самотній дзвінок Знаю даремно чекаю я

Не проси у любви быть осторожной. Не стремись за своим вчерашним прошлым. Зачеркнуть свою тень по миллиметру. Закричать и бежать навстречу ветру. Я хочу прошептать, а кто услышит? Я хочу закричать как можно тише. И слезой

She saw the future dying And heard her baby crying And wondered why it had to be She sat and watched the sunrise And felt the tears of compromise A young girl learning to be

Вечером встаю и вижу - чудо идёт, Не ожидала, что так быстро Мою крышу снесёт, Никогда, никогда. Я девчонка правил, Если слово дала То, значит, будет он моим, Как обещала тогда, Навсегда, навсегда. Я вся в белом, чудесная девочка, И