Осінь…

На стовбурі похилому
Подорожую в осені.
Сурмлять уже над обрієм
Застиглі срібні олені,
Та ще спадає листопад,
Ще корабель мій не в льодах,
Ще попіл теплий світиться
І птаха покидає дах.

І все перетворилося
На строфи листопадові,
А кольори на графіку,
Байдужу адресатові.
Бо все перетворилося,
Міста, пустелі і листи,
І ти, моя серпнева ти,
На тліючі листи.

Дерева звільнено від нас,
Це листя під ногами -- ми.
Вмерзає в кригу корабель
Під кришталевими крильми.

Похожие новости.

Ты говоришь, что нету солнца. Ты говоришь, что нет луны. Ты потерялся, наверно, в трех соснах. Ты говоришь, что нет любви. Птицы покинут свои гнезда... Ты посмотри в небеса! В небе живут большие звезды! А ты говоришь

Вже другу добу Цей чолов’яга пасе свою худобу Він вже збився з ходу Так, він з того роду, Що немає переводу, Але він шукає вогненну воду І не біда, що вигулює свою худобу він у місті На

La lumi?re est invisible A nos yeux" C'est ce qu'ils disent en silence Quand ils sont deux... Hommes et femmes de pierre Aux destins sans gloire Mal ?treints, trop fiers J'entends... L'absence d'eux... Derri?re les fen?tres Des vies, longtemps, se

Giulia non ? facile sopravvivere alle favole 18 anni no non verranno pi? dopo venerd? Giulia i tuoi brividi gi? diventano graffi e lividi chiusa in bagno tu butteresti via anche l'anima sta piovendo cos? forte sulle tue

Треба двійко осідлати І до неї мандрувати І до неї мандрувати Я садойком походжаю І так собі я думаю Що далеко милу маю Треба двійко осідлати І до неї мандрувати І до неї мандрувати Ти місяцю світи