Осінь…

На стовбурі похилому
Подорожую в осені.
Сурмлять уже над обрієм
Застиглі срібні олені,
Та ще спадає листопад,
Ще корабель мій не в льодах,
Ще попіл теплий світиться
І птаха покидає дах.

І все перетворилося
На строфи листопадові,
А кольори на графіку,
Байдужу адресатові.
Бо все перетворилося,
Міста, пустелі і листи,
І ти, моя серпнева ти,
На тліючі листи.

Дерева звільнено від нас,
Це листя під ногами -- ми.
Вмерзає в кригу корабель
Під кришталевими крильми.

Похожие новости.

Бути, чи забути? – Не питай мене, бо не відаю долі. Щастя, як отрута – Залишає опік на моїх долонях – І вже не повернути. Приспів: Рано, рано, Рано сонце розквітає, Дивом сон мине. Я розтану З першим променем кохання. Ти

У меня есть друган, он веселый пацан, Кое-кто его знает из вас. Мы всегда с ним вдвоем, вместе песни поем, И о нем мой печальный рассказ. Он забавный такой и всегда под рукой, И ему

Я знову відчуваю У своїх думках, які місяться безпосередньо в голові, В моїх руках, яких за кількістю дві, Бачу також у кишенях – дарма, що там дірки, Блюзову музику, музику блюзову, ноти гидкі. Мені байдуже,

На березі милім, де шепчуться хвилі, Де верби зібрались в ряди, Коли молодими з тобою були ми, То часто ходили туди. Приспів: Та роки злетіли і верби схилили Вже до самої води. Їх вітер колише, а ми

Там, де немає, де немає тебе-тебе!.. (3) Там, де, там, де, де немає тебе!.. Ну, не нагадуй! Я обіцяв, що більш не буду Тварину в буду в собі, в собі тварину в буду, Йти