Осінь…

На стовбурі похилому
Подорожую в осені.
Сурмлять уже над обрієм
Застиглі срібні олені,
Та ще спадає листопад,
Ще корабель мій не в льодах,
Ще попіл теплий світиться
І птаха покидає дах.

І все перетворилося
На строфи листопадові,
А кольори на графіку,
Байдужу адресатові.
Бо все перетворилося,
Міста, пустелі і листи,
І ти, моя серпнева ти,
На тліючі листи.

Дерева звільнено від нас,
Це листя під ногами -- ми.
Вмерзає в кригу корабель
Під кришталевими крильми.

Похожие новости.

Of you and of me There are whispering. The entire world swept Under a feet! That with you and me Is not touchen. If it happens, You’ll better run. We had looked for ourselves, We had got lost. Tell we

Одну секундочку, стоп! где здесь кнопка "пауза" ? Судья, тайм аут, пожалуйста. Есть вопросы! Их несколько, они немого странные и разные Но я постараюсь объяснить всё очень просто Почему прохожих стало в два раза

Уже пора збиратися в дорогу. Уже для нас старий годинник б'є. Але, давай посидимо ще трохи, У нас іще по кілька крапель є - є - є. Приспів: До дверей чотири кроки далі небо і

Life is like a boat in a bottle Try to sail, you can’t with no air Day by day it only gets harder Try to scream but nobody cares Through the glass you see

Кто сказал: "Все сгорело дотла"? Больше в землю не бросите семя. Кто сказал, что земля умерла? Нет, она затаилась на время. Материнство не взять у земли, Не отнять, как не вычерпать моря. Кто поверил, что землю