Осінь…

На стовбурі похилому
Подорожую в осені.
Сурмлять уже над обрієм
Застиглі срібні олені,
Та ще спадає листопад,
Ще корабель мій не в льодах,
Ще попіл теплий світиться
І птаха покидає дах.

І все перетворилося
На строфи листопадові,
А кольори на графіку,
Байдужу адресатові.
Бо все перетворилося,
Міста, пустелі і листи,
І ти, моя серпнева ти,
На тліючі листи.

Дерева звільнено від нас,
Це листя під ногами -- ми.
Вмерзає в кригу корабель
Під кришталевими крильми.

Похожие новости.

Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає. Хто в любові не знається, Той горя не знає. Хто в любові не знається, Той горя не знає. А я молода дівчина, Та й горя зазнала: Вечороньки недоїла, Нічки не доспала. Вечороньки недоїла, Нічки

Коли погляд твій втече, Коли зникне дотик, що так пече й вбива мене, Несе далеко, дотик рук твоїх. Коли буде все в пітьмі, Коли люди стануть всі німі, І я буду кричати в нікуди, туди,

Yeah, yeah, yeah, ya, ya, ya This is how we do it, this is how we go this is how we rock, this is how we roll, this is how we do it, do

Мені залишився зимовий день І загубився у зимових днях, Я через вікна виглядаю тебе, Тебе шукаю в своїх снах. Я промовляю твоє ім’я, Тебе шукати не знаю де, З тобою в снах зустрічаюсь я, І розлучаюсь коли

Сонце встає, небо розквітає, Душу мою все це зігріває. Сонце встає, баба накази дає - Дід із відром по воду бігом! Сонце встає, навкруги все цвіте, Ясне небо сіяє, надію дає, Співатимуть добрі, веселії люди, Гулятимуть люди