Осінь…

На стовбурі похилому
Подорожую в осені.
Сурмлять уже над обрієм
Застиглі срібні олені,
Та ще спадає листопад,
Ще корабель мій не в льодах,
Ще попіл теплий світиться
І птаха покидає дах.

І все перетворилося
На строфи листопадові,
А кольори на графіку,
Байдужу адресатові.
Бо все перетворилося,
Міста, пустелі і листи,
І ти, моя серпнева ти,
На тліючі листи.

Дерева звільнено від нас,
Це листя під ногами -- ми.
Вмерзає в кригу корабель
Під кришталевими крильми.

Похожие новости.

Driving down the interstate Running thirty minutes late Singing Margaritaville and minding my own Some foreign car driver dude with the road rage attitude Pulled up beside me talking on his cell phone He started

Як ми ходимо обоє нетрями старого дому!.. Гобелени і гобої славлять пару невідому, ніби бачать нашу змову: кожен дотик - теплий спалах. І тоді ми знову (й знову) переходимо в дзеркалах. На годиннику з гербами, як завжди, година друга, крадеться

Hello baby, it's a long time I know you're here I feel you close to me So much to say but Making all the words I save them all inside Then I see you and they

Не вижу Я больше света В твоих голубых глазах Теперь мне не нужно это Забыл о своих Я словах Могла стать богиней моею Но не захотела

И вот опять эта осень и снова осень: унылая пора – очей очарованье. Деревья листья остаться просят – они же в ответ говорят им «до свиданья!». Ветер упрямый, всюду шныряя, листья охапкой