Прощальний Романс

А я тебе кидаю
В світі такому холодному.
Всі клятви й обіцянки
Раптом упали в ціні.
І тільки два слова,
Два слова сумління колотимуть:
Пробачиш мені?
Моя мила, пробачиш мені?

Пробач мені, мила,
Яви свою милість, пробач мені.
Звільни мою душу
Від того, що так їй пече.
Тому ми й прощання
Назвали останнім побаченням,
Щоб мати надію –
А раптом побачимось ще.

Але ти мовчиш.
Головою печально похитуєш
І стук твоїх кроків
Відлунює в скроні мої:
"Навіщо ти кидаєш милу,
На-ві-що ти ки-да-єш?
Це ж, може, остання любов,
Тож не кидай її!..."

Останні вагання
Змиває і злизує злива.
Останніх благань
Благенькі блакитні вогні.
А я тебе кидаю,
Я тебе кидаю, мила,
Мов круг рятувальний,
Якого хтось кинув мені.

Похожие новости.

I made the first move on the floor Hard on the points And driving hard for more But you weren't keeping score I couldn't let you get away I tried to think of something cool

Полководец с шеею короткой Должен быть в любые времена. Чтобы грудь почти от подбородка, От затылка, сразу чтоб спина. На короткой незаметной шее Голове удобнее сидеть И душить значительно труднее, И арканом не за что задеть. Но они

Накривши плечі згорблені кожухом неба синім, колишеться шофер у сонній лімузині. Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись об край вікна

[Man laughing] [Verse 1: Nas] I had bad chicks that blow cum bubbles like bubblegum Plus they ass lick, summer house be sippin' rum Layin' lazy in the recliner, couple days In my ashtray, smoke

Музыка - В.Дубинин Слова - М.Пушкина Вечер умирал, Наступала ночь, Необычный бал Грянул во всю мощь... Стольная Москва В толк не может взять Что сюда спешит Дьявольская знать Воланд-господин, Всетемнейший князь, Приказал играть Свой безумный вальс, Свой безумный вальс! Черной свиты хор Подхватить готов Громкую