Татку, Мій Рідний!
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи...
- Я ж і кажу, ще не час чорнобривці саджати!
- А вчора на розі Бродвея та сорок із чимось
Я погляд зелених примружених куль роздивилась...
І шелест пронизливих сонячних зойків вечірніх,
Що в чорних панчохах вичесують танець останній.
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи...
Тільки одна ж серед них чомусь заблудилась...
- Ти тільки не думай,
Що все є моїм серці забуто...
- Ти знаєш, як важко море руками тримати?..
- На розі печально забутого вчора із чимось -
Раптовий сміх каблуків з переможним - "Завтра"
Каштаном колючим одтята від пліч - покотилась,
Та й в чорних панчохах вичесує танець останній.
- Ти тільки не думай,
Що все в моїм серці забуто...
Тільки чому я одна серед всіх заблудилась?..
- Татку, мій рідний!
Хай серпень - ніколи, ніколи!..
- Ти ж чуєш, як очі у Римської Пташечки плачуть!
- А вчора на розі Бродвея та сорок із чимось -
Я бачила синє, як неба серпневого горя, очі.
Від розпачу - в крик! Наїжачилась, не зупинилась!
У присмерках чорних, зелених та літньо-останньо-осінніх...
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи!
Тільки ж одна серед них, чомусь заблудилась...
Похожие новости.
Давай Помолчим
Третью ночь не спит, что-то говорит, Я его не слышу, голова моя болит. Папа, сколько можно? Больше не кричи, Я прошу, пожалуйста, просто подскажи... Хочешь буду сытым попсарем, Нежели голодным бунтарем? Слышат наши крики соседи на
Criminal World
You never told me of your other faces You were the widow of a wild cat And now I know about your special kisses And I know you know where that's at I guess
You Take Me For Granted
My legs and my feet Have walked 'till they can't hardly move from tryin' to please you And my back is sore From bendin' over backwards to just lay the world at your
Грінго
Молодий та сміливий і бурхливий наче злива Красуню до безтями покохав юнак Він приходив щоночі Донателла охоче Пригортала до себе і казала так О навіщо так сильно покохав юнак Грінго так захопився Грінго в очі дивився Грінго
Научи Меня Быть Счастливым
Как две капли похож и под дождь, как под нож, промокая до нитки сюжета в этот город меня отпустила зима на свидание короткое с летом мне не нужен ответ, чтоб увидеть рассвет, словно заново надо родиться этот город погас