Татку, Мій Рідний!
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи...
- Я ж і кажу, ще не час чорнобривці саджати!
- А вчора на розі Бродвея та сорок із чимось
Я погляд зелених примружених куль роздивилась...
І шелест пронизливих сонячних зойків вечірніх,
Що в чорних панчохах вичесують танець останній.
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи...
Тільки одна ж серед них чомусь заблудилась...
- Ти тільки не думай,
Що все є моїм серці забуто...
- Ти знаєш, як важко море руками тримати?..
- На розі печально забутого вчора із чимось -
Раптовий сміх каблуків з переможним - "Завтра"
Каштаном колючим одтята від пліч - покотилась,
Та й в чорних панчохах вичесує танець останній.
- Ти тільки не думай,
Що все в моїм серці забуто...
Тільки чому я одна серед всіх заблудилась?..
- Татку, мій рідний!
Хай серпень - ніколи, ніколи!..
- Ти ж чуєш, як очі у Римської Пташечки плачуть!
- А вчора на розі Бродвея та сорок із чимось -
Я бачила синє, як неба серпневого горя, очі.
Від розпачу - в крик! Наїжачилась, не зупинилась!
У присмерках чорних, зелених та літньо-останньо-осінніх...
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи!
Тільки ж одна серед них, чомусь заблудилась...
Похожие новости.
Если Будешь Смелей
Ночь ближе по проводам ходит за мной осторожно И уже бьёт по вискам адреналин невозможно Как ... , так и мы с тобой по своим местам, ыт же знаешь сам Но любовь бьёт
Заблукала Любов
За садом квiтучим - широка межа, Цвiтуть там черешеньки раннi. Сховалася в гiллi любов там чужа Й до мене прийшла на свiтаннi. Приспів: Заблукала любов у саду, Чи на щастя скажiть, чи бiду? Ходить - бродить все
Кричу
Наверное много вчера посмеялся о том, что я Богом не дам нам расстаться Любовь - это в небе , а вы приземлитесь Теперь я один кричу "Помогите" как в утреннем лифте , но ты не
Над Книжкою Поезій
Люблю не раз вертатись до старого табурету, де кілька книжечок лежить, завинених в газету. Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі, мов спомин випливають із полиць слова вишневі. Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними
Їм Було Байдуже
Лісом покриті гори високі, Смерекові смоли, березові соки, Стоїш та кайфуєш від панорами, І раз – ріжуть око порублені шрами... Хто-то-то зробив таку лажу – Перетворив ліс на попіл і сажу?!? Гуцули та боки приклали сили