Татку, Мій Рідний!
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи...
- Я ж і кажу, ще не час чорнобривці саджати!
- А вчора на розі Бродвея та сорок із чимось
Я погляд зелених примружених куль роздивилась...
І шелест пронизливих сонячних зойків вечірніх,
Що в чорних панчохах вичесують танець останній.
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи...
Тільки одна ж серед них чомусь заблудилась...
- Ти тільки не думай,
Що все є моїм серці забуто...
- Ти знаєш, як важко море руками тримати?..
- На розі печально забутого вчора із чимось -
Раптовий сміх каблуків з переможним - "Завтра"
Каштаном колючим одтята від пліч - покотилась,
Та й в чорних панчохах вичесує танець останній.
- Ти тільки не думай,
Що все в моїм серці забуто...
Тільки чому я одна серед всіх заблудилась?..
- Татку, мій рідний!
Хай серпень - ніколи, ніколи!..
- Ти ж чуєш, як очі у Римської Пташечки плачуть!
- А вчора на розі Бродвея та сорок із чимось -
Я бачила синє, як неба серпневого горя, очі.
Від розпачу - в крик! Наїжачилась, не зупинилась!
У присмерках чорних, зелених та літньо-останньо-осінніх...
- Татку, мій рідний!
Кульбаби побігли до школи!
Тільки ж одна серед них, чомусь заблудилась...
Похожие новости.
Мир, О Котором Я Не Знала До Тебя
Ты думаешь, всё проходит Становится горсткой пепла А как же тогда моя любовь Что мечется птицей раненой На краю земли Ты думаешь, всё проходит Теряется в дымке белой А как же тогда моя душа Что рвётся преградам вопреки В
Дорога
Вчера… я покинул родительский дом, Вчера… оказался один за бортом, Вчера… я закрыл эту дверь на замок: Ушел… и обратно вернутся не смог. Припев: Дорога дальняя Опять зовет меня, Чтоб завтра оказаться вовремя у цели. Дорога дальняя Опять зовет
Newborn
What happened to this morning when I I woke up hung over? What happened to the people walking Hand in hand, yeah Let's treat this day like a newborn baby Wants to be looked after Let's
В Домике У Океана
А летние деньки умчались в никуда Погасли огоньки уехали дpузья И вpоде бы вокpуг не стало холодней По кpыше тук-тук-тук мелодия дождей В домике у океана На беpегу лазуpных гpез Я тебя в себя влюбляла Не надолго
Hier Kommt Alex
In einer Welt, in der man nur noch lebt, damit man t?glich roboten geht, ist die gr??te Aufregung, die es noch gibt, das allabendliche Fernsehbild. Jeder Mensch lebt wie ein Uhrwerk, wie ein Computer programmiert. Es