Мак Цвіте (Частина I)

Степами турки і татари
На конях мчать, мов чорні хмари,
І згаром дихає земля -
Навкруг пожари, як петля,
Й петлю розкручую ординець:
Він одшукав живий гостинець -
Дівча біжить босоніж в бір.
Її він схопить у ясир,
В прокислу зашморгне сирицю
Й продасть у Кафі з торговиці.
І сльози дівчини, й життя
Проп’є без жалю і пуття.
Бо що йому краса дівоча,
Коса шовкова, ясні очі -
Усе продасть він за дукат,
Бо він торгаш, ординець, так.
Дівча біжить в тяжкім одчаї,
Коса їй плечі устеляє,
А сльози падають у брід,
І кров’ю тягнеться твій слід.
Уже над юністю твоєю
Аркан свистить, сичить змією.
І враз відсічена петля
Безсило впала у поля.
Козак-нетяга у долині
Рубнув її і вже стежину
Дівчині вказує у бір.
- Ми ще зустрінемось, повір. -
Ординець блимнув хижим оком,
На луку впав, гикнув і скоком
Помчав з ординцями в байрак.
Втікай, козаче!
Та козак
Втікать не думав. Ще дівчину
Провів очима й по долині
Навскіс напасникам помчав.

Травневий день в кільці заграв
На сполох бив всіма громами,
І блискавка небесні брами
Розчахувала навкруги...
Все ближче, ближче вороги,
Злостивий усміх рве їм губи -
Отак і мчить землею згуба,
Жадібна, дика, навісна,
В краплинах крові і багна.
Козак ударив із пістоля,
Й розлігся крик посеред поля:
На стремені торгаш завис,
І кінь його поніс, як біс.

Похожие новости.

Я часто дивлюсь у відкрите вікно, я часто так слухаю вранішню тишу... Залишений кимось на вулиці дощ вистукує ритми, що в душі запише. Нічні перехожі скрізь ловлять таксі, в під’їзди ховаються й під парасолі, у мене

1. Приумолкли все кореша, и качнулся наш спецвагон, Я на нары лег, не спеша, на пути большой перегон. И притих пока весь этап, и мелькает вслед семафор, И торчит во рту, словно кляп, мой

You keep running to me And I keep running for cover I'm not gonna give in You may be my kind of lover You move closer to me Give a chance, you can find I'm right

І Субмарини думок несуть в пустелю душі, Де колись дарувала все одному мені. Повний вперед якщо ти забула, Повернути назад усе те що було. Не лікують хвилини під градусом легше, Жаль що я не останній і

В городе моем давно уснуло небо Серый цвет бьет в окно Больше не вдвоем, Скорей проснутся мне бы И понять – ты не со мной В городе серых домов Кружится песня без слов И высоко над землей Догорает