Латіна

День не хоче минати.
Це повторюється знов і знов.
Дуже хочеться щось почати, але не любов.
Ти питаєш мене: "Чи варто?"
Відповім: "Не варто, варто, чи не варто? варто, варто, НІ!"
Ти питаєш мене, ти розум маєш,
Але ти підеш, як і всі.
А я не піду.
Буду чекати дощу.
Я не піду.
В пеклі буду чекати те, що хочу.
- Що ти там говориш?
- Що ти сам говориш?
- Щось воно там дуже пече...
- Щось воно там пече...
- Оу, це що, сонце над головою?
- Так.
- Так це воно так пече?
- Ага.
- Я вже тиждень чекаю.
- Не пам’ятаю.
- Як в пустелі...
- Як в пустелі...
- Але я напевно знаю - виграваю!

- Прогноз погоди - сонце.
- Я не вірю.
- Ховаються навіть японці!
- Я не піду.

Похожие новости.

Повій вітре з Верховини, Та на неневу хатину, Бо може мя завтра замордують. А в темниці сирі стіни, Вже ті тешут домовину, Гайворіння чорне - чорне Кряче на свіжавий хрест. А у горах хлопці чорні Вип'ють за моє

(на стихи В.Маяковского) Дым табачный воздух выел. Комната - глава в крученыховском аде. Вспомни - за этим окном впервые руки твои исступленно гладил. Сегодня сидим вот, сердце в железе. День еще - выгонишь,

Я шуках слова серед риб німих Я йшов по воді і назад озирався А потім побачив тебе Тебе у воді я отак закохався Веселка цариця небес Мені захотілось всі хмари за гору загнати і витерти

Мне ещё снятся холодные зимы России, В этом солёном и жаркого солнца краю. На перегретом в лучах берегу Семплюзии, Нежной Зулуске я что-то по-русски пою. Про снег ей пою, про салазки я, На шее надутыми

Таємничу, ніби темна вода озер Загадкову, як Бразилії ніч Каву чорну, як одну із моїх сестер Я приношу в ліжко - тільки поклич. Приспів: Я гаряча і гірка, Відчуй на смак яка, Відчуй, як пахне кава - Це