Пісня Про Алколоїда

Вже другу добу
Цей чолов’яга пасе свою худобу
Він вже збився з ходу
Так, він з того роду,
Що немає переводу,
Але він шукає вогненну воду
І не біда, що вигулює свою худобу він у місті
На зів’ялому листі
Він нічого не боїться
Хто зможе ще тим похвалиться
Він напряму, без посередників,
В самого Бога вчиться!
Під місяцем йму не лячно
Та з даху впаде він вдачно
І в пику дасть однозначно
Але він жалкує про це
Завтра вранці побачить він своє лице
І раптом зненавидить це все.
Його мрії-надії були геть простії
Приручити дружину
Та мати машину
Але та не далася
А ця продалася
Всьому є винуватцем його приятель Вася
Та паскудо дружина лягає під нього
І машина любима також тепер в нього
Може, каже, й мені цій тварюці продаться,
Але справжні козаки нічого не бояться!
І якось раптом він розуміє,
Що це все
Незворотній процес
В його житті вже темно так,
Хоч в око стрель
Повний бєзпрєдєл
Зразковий бардель.
Він кругом сирота
Що не день – то біда
І навіть та кохана стерва
Змінила його на мента!
Вже давно пора рішацця
І з життям розпрощацця
Але справжній козак ніколи не здасться!

Похожие новости.

Мне в ресторане вечером вчера Сказали с юморком и с этикетом, Мол киснет водка, выдохлась икра И что у них учёный по ракетам. И, многих помня с водкой пополам, Не разобрав, что плещется в

песня исполняется дуэтом с Игорем Кио Новогодний праздник. Недаром его называют волшебным, потому что всем хочется, чтобы этот вечер стал вечером чудесных превращений, сказочных тайн. Честное слово, нам хочется того же

Холодний завжди, коли сон Ночами вічно я шукав сонце, сонце... Чортам дорогу малював, Чужих дітей заколисав місяць, місяць... Червоні очі і вуста, Холодні завжди небеса - сонце, сонце... Вагітні зірки дарував Тихенько, ніжно щось співав місяць, місяць... Холодний

I am a woman Cut in two By ambitious pride Stuck in my ways Between you and my other life Now I have been around enough to know when love has ended But I believe that

Я часто думаю чому ти так самотня, Одна з найкрасивіших доль у світі. Ці сірі очі, пильні, сумовиті, Чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал? А в дзеркалах себе і суть свою подвійну, Ледь-ледь прикриту