Свого Чекаєш

Оу! Що робити, що говорити
Чим розпалити її бажання, її страх
Тримай над головою дах
Не вір тому, що бачиш в її очах
Свого чекаєш, ти забагато знаєш
Ти як уві сні
Свого чекаєш, себе вже ти не пам’ятаєш
Ти як уві сні
Оу! Ти вже сміливий та ще не жартівливий
Ти знаєш, що вони не люблять таких як ти
І натякають, що тобі вже час піти
Повір, що ти шукаєш тінь від пустоти
Оу! Посидиш з друзями, розкажеш, що повен ілюзіями
Вони зрозуміють. Так! Вони це вміють
Але потім вони підуть
А ти остаєшся робить свій путь

Похожие новости.

Я прокидаюся німий, А ніч глуха, хоч вовком вий. Пульсує по ікони тлі свинець багряний. І тільки морок степовий Карбує інеєм на склі Портрет Світлани. Бродить по степу розхристаний вітер. Пестить вустами стяг над полком. Пане полковнику, вимерзли

Горячие трубы обжигают мне спину, Оставляя замерзать другую половину тела В холодном и мокром подвале, Где те, в чьих руках я меня потеряли, Тысячи тонн живой биомассы Спрятали тело в бетонные каркасы, Греют меня, присевшего на

Знов наче впала з неба Тінь і не видно берег Страх роз’їдає очі Стій! Я уже не хочу так! Сон не стає чіткіше Біль розчиняє тишу Ніч дзеркалі відбилась Крик! Все, що залишилось там! Пр. уже не зламати Невидимі

Бистра вода греблю рве, Що минуло не вернеш назад, Не повернеш Від любові, що була, Нам залишилась зима і ти Давно не та Скільки б років не пройшло, Скільки б зим не замело слідів В моїй душі Від любові,

Почему ты говорил что любишь Опоздал, я уже не та теперь По чуть-чуть, может ты меня забудешь Зря ты так, вовсе я не зверь, поверь. Припев: Не беги за мной, я устала скрываться Отпусти, закрой и