Ой Верше, Мій Верше

Ой верше, мій верше
Мій дзелений верше
Уж мі так не буде
Як мі было перше

Бо перше мі было
Барз мі добри было
Од свойой мамичкы
Не ходити было

Не ходити было
Горами лісами
Не любити было
З чорними очами

Не ходити было
Кадим я ходила
Не любити было
Когом я любила

Бо когом любыла
І рада виділа
Уж я того рочку
Забытим мусіла

Не рубати было
Зеленого дуба
Не брати ня было
Колим ти не люба

Не рубати было
Зелену ліщыну
Не брати ня было
Молоду дівчыну

Похожие новости.

Літня Пісня

Сонце встає, небо розквітає, Душу мою все це зігріває. Сонце встає, баба накази дає - Дід із відром по воду бігом! Сонце встає, навкруги все цвіте, Ясне небо сіяє, надію дає, Співатимуть добрі, веселії люди, Гулятимуть люди

Тикает

Прикоснусь - спокойно дышишь. Ухожу как можно тише. Растворяюсь я в толпе, Осенним утром Я ушла искать ответы. Ты прости меня за это. Забывая о себе ловлю секунды. Тикает, тикает сердце у меня. Тихая, тихая, тихая не я. Я

You Can’t Win

If you go They'll say your following If you don't Then your too good for them If you smile You must be ignorant If you don't Whats your problem? If you're down So ungrateful And if you're happy Why so selfish? And

Срібні Оч

Таких, як місяця крило, У пізнім стиглім липні Ніде, ніколи не було Очей небесно-срібних. Мені всміхаються вони, Не вечорові - ранні, Не очі, а шалені сни, Провісники в коханні. Приспів: Місячне сяйво очей твоїх, Радість і смуток, сльози і сміх, Глибінь

Весна

Підборіддям розбитим Весна закривавила сніг Прорізані щанцями Міста запалені шлунки Зустрічні обличчя Становлять гниле бездоріжжя Де марно шукати Приреченим порятунку З пробуджених звалищ Розхлюпуючи рідке небо Вгодовані комахи Рушають в нервовий прстір Жовте тіло доби Колять зламані ребра За якими в пітьмі жевріє Гнійник злості Розтрощені