Година (разом з Андрієм Хливнюком)

Вже годину сонце її захища,
І ховає у променях своїх мене,
Вже годину тому заграла зоря,
І здається ніч назавжди промине,
Назавжди промине...

Може зорі ті дивні, що палають вночі,
Її очі холодні знайдуть за вікном,
Може голос твій тихий промовить мені,
Що лунає крізь промені, лунає крізь промені,
Що лунає крізь промені...

Вже годину сонце тебе захищає,
І тримає, ховає, ламає, гукає мене,
Пам’ятаєш як тоді нам грала зоря,
І здавалось, що все назавжди, назавжди.
Може зорі це люди, які тільки будуть,
І вони не забудуть тебе і мене,
Якщо хочеш все буде, якщо справді хочеш,
Ця ніч назавжди промине.

Вже годину сонце мовчить за вікном,
І ховає у променях своїх мене,
Вже годину спрагу долаю вином,
І здається ніч назавжди промине,
Назавжди промине, назавжди промине...

Похожие новости.

There's a quiet Revolution going on, Like a fire in every corner of the world, And friends that you have known for many years, Are talking with a new light inside, Talking with a

Her right hand closed the front porch door Suddenly a child no more All the ribbons all the bows in a box now on her closet floor Anxious for whats to come Afraid to

И в этом вся моя вина, Что каждый взгляд твой понимаю, И в этом вся моя вина, Что боль, как радость, принимаю. Он так далек, прощальный вечер, А я той памяти верна, Тебя люблю я бесконечно, И

Під снігом блукаючи, вірю у щастя, По крихті збираю його між облич. Сміюся і плачу, радію завчасно, Бо крила розправив, стрибнувши у ніч. Лиш десь незнайомо всміхнеться сльозинка І гляне з-за спини чомусь вслід мені. Я

Світло плаче поміж стелями Печуть звуки, о, як брехня Завернуті в каремелі вони Всі в каремелі вони Крізь Hi-Fi мембрану як вода День тече, тане, п’ю час солоний Я із келихів трьох мікрофонів О, тиша нам плеще