Доля

До тебе прилетіла голубка сизокрила - та не я.
Про щастя говорила, крилами небо вкрила - та не я.
А я на жаль не сміла, тобі сказати: «милий, я твоя.»
Крізь посмішку щасливу дивилася сміливо - та не я.

А я не знала, того не знала.
Як буде, так і буде – все одно.
А я кохала, і вишивала
Сльозами мрії долі полотно.

Тебе шукала всюди. Казали добрі люди: «Він не твій».
Я відповідь почула в тій пісні, що забула: «Він не твій».
Але вона розлюбить, вона тебе погубить - зрозумій.
Твоя душа заплаче – моя душа пробачить, милий мій.

(х2)
А я не знала, того не знала.
Як буде, так і буде – все одно.
А я кохала, і вишивала
Сльозами мрії долі полотно.

Похожие новости.

Спустись у яр по воду, пройди по мокрій траві, торкнись босою ногою холодний камінь в воді. Страх смерті пройде, страх смерті пройде... В ночі блукати лісами, торкатись листя дерев, шукати квітку кохання, ревіти мов

Ero io a passeggio con Dio ero io e ho bevuto con Lui ero io gli parlavo di me dei miei guai della mia infedelt? lui mi ascoltava e fumava con me mi sussurrava e'

Йшла по вранішній зорі, понад росами, Торкалась мокрої трави златом-косами, Йшла по вранішній зорі між туманами, Притискала до землі свіжі пагони. Де знайти її тепер між болотами, В очеретах, рогозах із осоками, Де знайти її тепер

Автор слов: Аркадий Гарцман Композитор: Андрей Данилко Пьём за то – чтоб жить без слёз, Чтобы сердцу пелася. Пьём за то – чтобы сбылось, Всё, чего хотелось нам. Тройка, тройка, тройка белых лошадей, Скачет, скачет,

Я йду по дорозі і бачу Як пташки літають і квіти цвітуть, Я йду по дорозі і відчуваю Як Сонце сіяє нас всіх зігріває, Я йду по дорозі і чую Шелест листя від теплого вітру, Я